Перешкоджання здійсненню виборчого права або участі у референдумі, деякі інші діяння, які порушують право громадян на участь в управлінні державними справами, визнаються злочинами. Відповідальність за їх вчинення передбачена статтями 157-160 КК [21].

Порядок доступу громадян України до державної служби, служби в органів місцевого самоврядування та її проходження регулюється Законами України «Про державну службу» [11], «Про місцеве самоврядування в Україні» [44], «Про службу в органах місцевого самоврядування» [45] та деякими іншими актами законодавства.

Відповідно до законів України «Про державну службу» [11] і «Про службу в органах місцевого самоврядування» [45], право на державну службу і на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір (або за іншою процедурою, передбаченою законодавством України).

Слід зазначити, що в Конституції України не міститься спеціальних положень щодо обмеження права громадян на рівний доступ до державної служби і до служби в органах місцевого самоврядування. Лише ст. 64 Конституції України [1] допускає можливість тимчасового обмеження цього права в умовах воєнного або надзвичайного стану. Отже, тут діють загальні обмеження. Закони України «Про державну службу» [11] і «Про службу в органах місцевого самоврядування» [45] встановлюють обмеження щодо прийняття на державну службу, що стосуються осіб, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами. Перелік винятків не є вичерпним. Крім того, Законом України «Про боротьбу з корупцією» [43] передбачена заборона займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років від дня звільнення осіб, які вчинили корупційні діяння.

Відповідно до ст. 124 Конституції України [1], громадяни України також мають право брати участь у здійсненні правосуддя. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Більш детально це право регламентується законодавством України про судоустрій і кримінально-процесуальним законодавством.

Таким чином, право на участь в управлінні державними справами (ст. 38) означає гарантовану громадянам України можливість безпосередньо і через своїх представників здійснювати всю повноту влади. Воно проявляється: у праві брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; у праві обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; у праві доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Всеукраїнський і місцеві референдуми – це конкретні інститути прямого і безпосереднього народовладдя. За їх допомогою громадяни реалізують своє право на участь в управлінні державними справами.

Всеукраїнський референдум – це спосіб прийняття громадянами шляхом всенародного голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного значення.

Місцевий референдум – це спосіб прийняття громадянами України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, рішень з найважливіших питань місцевого значення.

Референдуми поділяються на кілька видів. За територіальною ознакою вони можуть бути всеукраїнськими або місцевими, за результатами проведення – вирішальними або консультативними, за своїм предметом і змістом – конституційними, законодавчими та іншими. Порядок їх підготовки і проведення визначається Конституцією [1] і Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» [46] від 3 липня 1991 р.

Право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування громадян України здійснюють за допомогою виборів, які є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Право обирати мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними. Право бути обраними має особливості залежно від виду виборів. Зокрема, народним депутатом України може бути обраний тільки громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Депутатом сільської, селищної та міської рад може бути обраний громадянин, який досяг на день виборів 18 років і має право голосу.

Право доступу до державної служби означає, що громадянам України має бути забезпечена реальна можливість займати за виборами, конкурсом, або призначенням посади у державному апараті і здійснювати певні державні функції.

Будь-які обмеження або пільги щодо виборчих прав або державної служби залежно від походження, майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять, які не передбачені законом, заборонені.

Право на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації ст. 39 [1]. Це право має своїм призначенням забезпечення політичної свободи думок, переконань і висловлювань в Україні. У юридичному плані воно гарантує громадянам України можливість вільно і необмежено виражати, обговорювати роз’яснювати, переконувати і поширювати у будь-якій формі (в межах закону) свої думки, переконання і погляди з усіх питань суспільного, політичного, економічного і культурного життя країни, зокрема, важливих питань, пов'язаних з обговоренням проектів законів і рішень загальнодержавного і місцевого значення.

Дана стаття зобов'язує організаторів проведення таких заходів завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що гарантує владі можливість втручання, якщо ті або інші заходи мають на меті цілі, які суперечать закону, здійснення перерахованих вище політичних свобод забезпечується наданням громадянам та їх організаціям громадських приміщень, вулиць, і