Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії їхнього захисту та обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус громадянства та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу і сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації.

Верховна Рада має широкі повноваження та можливості для здійснення парламентського контролю за дотриманням прав і свобод громадян та необхідні повноваження для оперативного реагування на випадок будь-яких порушень з боку інших державних органів. Можна зробити висновок, що основною функцією Верховної Ради є прийняття законів, що спрямовані на закріплення, захист, гарантування прав та свобод людини і громадянина, а також встановлення відповідальності за порушення прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Безперечно, новим явищем для правової системи України стало запровадження Конституцією нової інституції Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, до якого можуть звертатися громадяни з питань захисту своїх прав. Згідно зі ст. 101 Конституції [1] він здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Уповноважений з прав людини є новим для України самостійним інститутом конституційного права України, основним напрямом роботи якого є контроль за дотриманням прав людини органами і посадовими особами всіх рівнів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

В Україні інститут омбудсмена функціонує з квітня 1998 р. Нині йде процес його становлення. Першій Уповноваженій Н.Карпачовій доводиться не тільки вирішувати проблеми, пов'язані з захистом прав і свобод людини та громадянина, а й розв'язувати фінансові та технічні проблеми, нерозв'язаність яких на державному рівні ставить під сумнів подальший розвиток цього інституту. Таким чином, інститут Уповноваженого це ефективний, дійовий засіб, за допомогою якого людина може домогтися відновлення її порушених прав і свобод, насамперед конституційних.

Уповноважений з прав людини є складним елементом конституційної системи захисту прав і свобод людини в Україні. Особливість його полягає в тому, що він не належить до жодної гілки влади, а є органом sui generis, тобто особливого роду, і діє лише йому притаманними засобами і методами. Уповноважений з прав людини здійснює свою діяльність на підставі звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників, за зверненнями народних депутатів України, які є специфічним суб'єктом звернень до Уповноваженого.

Головним призначенням Уповноваженого з прав людини є діяльність, спрямована на утвердження законності в галузі забезпечення постійно діючого контролю парламенту за дотриманням прав людини органами і посадовими особами виконавчої влади всіх рівнів, органами місцевого самоврядування, з метою захисту прав громадян від протиправних діянь цих органів.

В Україні діяльність цієї інституції врегульована Законом «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [38], яким передбачено, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є: захист прав та свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією, іншими законами та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина або сприяння їхньому поновленню; сприяння приведенню законодавства про права і свободи людини і громадянина у відповідність до Конституції, міжнародних стандартів у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі праві свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. Основною характерною рисою правового статусу Уповноваженого є здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Актами реагування Уповноваженого щодо порушення Конституції, інших законів та міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є його конституційне подання та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх службових і посадових осіб.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина (зокрема, основних соціальних прав та свобод людини і громадянина), які отримує: за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їхніх представників; за зверненнями народних депутатів, за власною ініціативою.

Отже, основними напрямами роботи Уповноваженого з прав людини є створення умов і вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, основних соціальних, а також здійснює заходи щодо захисту інтересів України, забезпечення законності, прав і свобод громадян, охорони власності та громадського порядку, боротьби із злочинністю.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Його основними напрямами діяльності по захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні відповідно до ст. 116 Конституції [1] є:

втілення в життя Конституції і законів України, актів Президента України;

забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

вжиття заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні має контролюватися виконавчою владою, як і іншими гілками влади. Вимоги, що висуваються до діяльності Кабінету Міністрів, структур, ним очолюваних, за сучасних умов безпосередньо