Відповідно до Закону «Про Конституційний Суд України» [48] до його повноважень щодо основних соціальних прав та свобод людини і громадянина належить прийняття рішень і подання висновків у справах щодо: конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Кабінету Міністрів, правових актів Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції чинним міжнародним договорам; офіційного тлумачення Конституції та інших законів України. Конституційний Суд діє колегіального і розглядає справи на пленарному засіданні чи засіданнях колегій. Він приймає рішення або дає висновки з відповідних питань. Ці рішення і висновки підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення чи з дня ухвалення відповідного рішення.

Отже, судочинство здійснюється Конституційним Судом, функціями якого є забезпечення відповідності законів Конституції та охорона конституційних прав і свобод шляхом розгляду справ про конституційність законів та інших нормативних актів.

Історією світової цивілізації доведено, що рівень демократії в суспільстві визначається місцем суду в системі органів державної влади та його роллю в захисті прав та свобод людини і громадянина. Лише там, де суд сформувався в систему, набув необхідних елементів незалежної владної структури і почав виконувати лише йому притаманні функції, держави досягли стабільності і передбачуваності у соціально-економічній та політичній сферах.

Конституція піднесла роль суду на рівень, який він має займати у демократичній правовій державі і захист прав і свобод віднесла до повноважень судової влади. Слід зазначити, що суди не вправі відмовити у судовому захисті прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб з підстав, не передбачених Конституцією чи законом.

Найважливішою ланкою у захисті прав і свобод в цілому, а також прав і свобод людини і громадянина є суд, оскільки Конституцією проголошено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

У системі органів, що здійснюють функції щодо захисту основних соціальних прав і свобод громадян, особливе місце посідає прокуратура, до повноважень якої належать: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На думку провідного українського вченого Г.О. Мурашина, захист прав громадян (зокрема, основних соціальних прав і свобод) – один із основних напрямів прокурорського нагляду в усіх його сферах: нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також при підтримці державного обвинувачення в суді і представництві інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Держава і суспільство мають бути зацікавленими у якнайповнішому здійсненні прав і свобод громадян, їх юридичному забезпеченні, оскільки ці права і свободи слугують не тільки особистим інтересам кожного, а й спрямовані на організацію нормального життя суспільства, здійснення перетворень на краще. Отже, це вимагає зміцнення прокурорського нагляду як гарантії прав людини, посилення всієї діяльності органів прокуратури України по захисту прав громадян.

Діяльність органів прокуратури по розгляду звернень громадян, перевірці сигналів преси та інших засобів масової інформації про порушення законності та недоліки в роботі має важливе значення для правильної організації нагляду, підвищення дієвості заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням і формування громадської думки в дусі поваги до законів і нетерпимості до будь-яких порушень правових норм. Тому ця діяльність у органах прокуратури детально регламентується відповідними наказами і розпорядженнями. Генеральна прокуратура України має на меті забезпечити своєчасний і кваліфікований розгляд кожного звернення, всебічну перевірку доводів заявника і прийняття на місці правильного рішення, поновлення порушених прав і законних інтересів громадян, притягнення до відповідальності інших винних осіб.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє інститут адвокатури. Відповідно до Закону «Про адвокатуру» [13] адвокатура є добровільним професійним об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією сприяти захистові прав та представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

В Конституції визнано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В гарантуванні прав та свобод людини і громадянина особливе місце займають органи внутрішніх справ.

Міліція покликана приводити в дію механізм правової охорони. Вона забезпечує застосування заходів державного примусу, маючи на меті усунення перешкод реалізації прав та обов'язків, поновлення порушеного права, притягнення винних до юридичної відповідальності. Відповідно до Закону «Про міліцію» [49] основними її завданнями є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів.

Традиційно система організаційно-правових гарантій включає в себе механізм держави та організаційні основи суспільства, а саме економічну, політичну та інші його системи.

Механізм держави включає в себе систему всіх державних організацій, які здійснюють її завдання і реалізують функції. Такий підхід до визначення механізму держави міститься у теорії, відпрацьованій В.В.Копєйчиковим у 1968 р. Як він стверджує, соціальне призначення держави виконується його