виконують у суспільстві різноманітні соціальні ролі і функції: визнають вид і міру поведінки суб'єктів, дозволяють їм користуватися певними соціальними благами, виступають передумовою особистої свободи індивіда, слугують формою опосередкування найважливіших інтересів громадян, засобом задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб, сприяють розвитку й удосконаленню потреб, підвищенню її соціально-правової активності, забезпечують поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів, є юридичним вираженням взаємовідносин держави і особи, засобом реалізації правових норм у конкретних і загальних правовідносинах.
Вивчення конституційних прав і свобод передбачає аналіз не тільки юридичної суті, а і юридичної природи.
Під юридичною природою слід розуміти особливі ознаки та риси, які дають змогу відмежувати, виділити з усієї маси правових явищ одне. Йдеться про виділення найважливіших специфічних особливостей конституційних прав і свобод, які дали б змогу відмежувати їх від інших правових явищ. Виявляючи специфіку юридичної природи конституційних прав і свобод, ми тим самим глибше проникаємо в їхню соціальну суть, повніше визначаємо їхнє місце в закріпленні положення людини в суспільстві і державі. Водночас правильне уявлення про юридичну природу прав і свобод дає змогу з'ясувати роль, яку відіграють держава, її органи і громадські організації, а також самі громадяни в практичному втіленні їх у життя.
Юридична природа конституційних прав і свобод виявляється у ряді специфічних правових властивостей.
1. Вони виникають на основі загальних правовідносин, а випливають безпосередньо з Конституції, що визначає їх зміст та обсяг.
2. Вони виражають насамперед і безпосередньо відносини і зв'язки громадянина і держави; інші права регулюють відносини і зв'язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою.
3. Конституційні права і свободи не припиняються і не виникають знову. Вони існують постійно. Громадянин не може бути звільнений від своїх конституційних обов'язків та позбавлений своїх конституційних прав і свобод.
4. Зміст і обсяг конституційних прав і свобод усіх громадян однакові, тоді як суб'єктивні права і юридичні обов'язки в конкретних правовідносинах виключно різноманітні і за своїм змістом, і за своїм обсягом.
5. Реальність конституційних прав і забезпечується не тільки і не стільки індивідуальними зусиллями і не забороненими законом засобами окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом. Охороняти конституційні права, свободи і обов'язки покликані відповідні норми всіх галузей права України. Наприклад, закріплене в Основному Законі право на працю охороняється нормами трудового, адміністративного, кримінального та інших галузей права.
Таким чином, права, свободи і обов'язки людини і громадянина, закріплені в Конституції, виражають не тільки фактичний і юридичний статус особи в суспільстві, а й суть діючої в ньому демократії, способу життя, ті соціальні можливості, що закладені в самому суспільному ладі. Вони – показники зрілості суспільства, його досягнень, свого роду «візитна картка». Весь арсенал громадянських, економічних, соціальних, політичних і культурних прав, свобод і обов'язків має слугувати подальшому розвитку демократії і соціального прогресу.
Система конституційних прав і свобод.
Для конституційних прав і свобод є характерною власна система і ознаки, що відрізняє їх від інших прав і свобод. Це означає що права і свободи людини і громадянина наділені верховенством, оскільки всі інші права і свободи повинні відповідати їм, а також вони є правовою базою для прийняття всіх інших прав і свобод, що деталізують їх. Права і свободи є нормами прямої дії і мають гарантований захист. Права і свободи базуються на конституційних принципах рівності для кожного і не можуть обмежуватись чи скасовуватись.
У Конституції України 1996 р. [1] правам і свободам людини і громадянина присвячено розділ ІІ, який є одним із найбільших і має 48 статей із 161. Нова українська Конституція закріплює інститут прав і свобод значно системніше і повніше порівняно з попередньою Конституцією збагачує зміст багатьох з них і надійніше гарантує їх.
Закріплена Конституцією система прав і свобод людини і громадянина максимально імплементувала положення міжнародно-правових актів, досягнення світової і національної наукової думки і практику конституційного будівництва, ментальність українського народу та рівень розвитку суспільства і держави.
Сукупність конституційних прав, свобод і обов'язків, які визначають статус громадянина України в суспільстві і державі утворюють систему. Ці права, свободи і обов'язки різноманітні за своїм характером і змістом. Однак усі вони виражають докорінні відносини і зв'язки, які склалися між Українською державою і її громадянами, і в цьому розумінні вони єдині, становлять нерозривне ціле. Звідси кожне право, кожний обов’язок потрібно розглядати не тільки окремо, а й у системі всіх основних прав, свобод і обов'язків.
Система конституційних прав, свобод і обов'язків в цілому виражає не одну будь-яку галузь правового статусу, а охоплює всі головні сфери життя і діяльності громадян [57, с. 171]. Відповідно до цих сфер вона містить у собі специфічні внутрішньосистемні зв'язки між головними групами прав, свобод і обов'язків, які складають цю систему, а також між окремими правами і обов'язками. Виконання громадянами України, наприклад, конституційного обов'язку відбувати військову службу прямо і безпосередньо відбивається на інших обов'язках і правах. Крім обов'язку дотримуватись Конституції, військовослужбовець повинен суворо виконувати вимоги військових статутів. Інакше ніж для інших громадян, вирішується для нього питання про особисту свободу, місце проживання і пересування. Отже, виконання конституційного обов'язку нести службу у Збройних Силах України впливає на інші права, свободи і обов'язки громадян, вступає з ними в певні зв'язки в межах всієї системи.
Всередині системи конституційних прав, свобод і обов'язків громадян зв'язки між елементами, які її складають, походять із багатьох