Розділ ІІ. Система політичних прав і свобод людини і громадянина.

Правовий статус особи в контексті права на громадянство.

Відповідно до ст. 25 Конституції України [1], право на громадянство включає в себе: право мати громадянство України; право не бути позбавленим громадянства; право змінити громадянство; право не бути вигнаним за межі України; право не бути виданим іншій державі; право на піклування та захист своєї держави під час перебування за її межами. Крім того, згідно зі ст. 33 Конституції України [1], громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до ст. 4 Конституції України [1], в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус громадян України, є Закон України «Про громадянство України» [2]. При його розробці були враховані норми Загальної декларації прав людини, Конвенції, що регулює деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство, Конвенції про статус апатридів, Конвенції про скорочення безгромадянства, Конвенції про громадянство заміжньої жінки, Європейської конвенції про скорочення випадків багатогромадянства та про військовий обов'язок у випадках багатогромадянства, Конвенції про права дитини та інших з метою приєднання у країни до тих із них, які відповідають її національним інтересам.

Під громадянством розуміється правовий зв'язок між фізичною особою і відповідною державою, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Водночас громадянство – це самостійний конституційно-правовий інститут: відносини з приводу громадянства регулюються сукупністю окремих конституційних норм, а також норм спеціальних та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Громадянство ґрунтується: на певній системі принципів – керівних ідей, засад, в яких відображаються сутність і характер громадянства як цілісного правового інституту. Це принципи: єдиного громадянства і запобігання виникненню випадків, безгромадянства; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина на зміну громадянства; неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу громадянином України; рівності громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Перелічені принципи визначені безпосередньо у Законі «Про громадянство України»[2].

Крім, того, можна виділити принципи громадянства, які стосуються окремих його підінститутів. Це, скажімо, принципи «права землі», і «права крові», які стосуються положень про набуття і втрату громадянства України, принцип невидачі громадян України іноземній державі. Відповідно до Закону «Про громадянство України» [2], громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України – з 24 серпня 1991р.;

2) особи, незалежно від раси, кольору, шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» [2] (13 листопада 1991р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав – з 13 листопада 1991р.;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і, яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з. батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття – з моменту внесення вказаного напису;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів ,України.

Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Станом на 5 грудня 2001 року загальна кількість постійного населення України складала 48 млн. 241 тис. осіб, при цьому кількість громадян України становила 47 млн. 950 тис. осіб, громадян інших країн – 168 тис. осіб, у т. ч. Громадян країн СНД – 151 тис. осіб. Осіб без громадянства в Україні налічувалося близько 83 тисяч, а тих, хто не вказав громадянство – 40 тис. осіб.

Згідно із Законом «Про громадянство України» [2], підставами набуття громадянства України є: народження; територіальне походження; прийняття до громадянства; поновлення у громадянстві; усиновлення; встановлення над дитиною опіки чи піклування; встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; встановлення батьківства; інші підстави, передбачені чинними міжнародними договорами України.

Громадянство України згідно із Законом «Про громадянство України» [2] припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Громадянин України, який виїхав на постійне, проживання за кордон, може вільно вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у цих випадках є дата видання відповідного, указу Президента України.

Проте, право вийти з громадянства України обмежується певними умовами.

По-перше, вихід з громадянства України не допускається, якщо особу в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі, або стосовно неї в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності підлягає виконанню.

По-друге, вихід з громадянства України дозволяється лише тоді, коли особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий