Специфічні підстави й умови виходу із громадянства України встановлюються законом для дітей.

Громадянство України втрачається, якщо: громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави; іноземець набув громадянство України і не подав у встановленому порядку документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього; іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство; особа була прийнята до громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи місцевого самоврядування іншої держави.

З метою запобігання випадкам безгромадянства Закон «Про громадянство України» [2] передбачає, що громадянство України не може бути втрачене, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства. Виняток із цього правила стосується тільки осіб, які були прийняті до громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Положення про те, що громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі, відтворюють зобов'язання, прийняті на себе Україною у зв'язку з ратифікацією Протоколу №4 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини і Європейської конвенції про видачу правопорушників та приєднанням до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Протоколу, жодна людина не може бути вислана з території держави, громадянином якої вона є, шляхом застосування індивідуальних або колективних заходів, а також не може бути позбавлена права в'їзду на територію держави, громадянином якої вона є. У Законі України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» [3] зазначено, що громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Конвенція про видачу правопорушників (ст. 6) прямо передбачає, що договірна сторона має право відмовити у видачі своїх громадян. У ст. 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції»[4] прямо зазначено: «Україна не буде видавати іншій державі громадян України. Для цілей цієї Конвенції громадянином України вважається будь-яка особа, котра відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу є громадянином України».

Відповідно до ст. 3 Конвенції [4] про передачу засуджених осіб, особу, засуджену на території однієї сторони, може бути передано на територію іншої сторони для відбування призначеного їй покарання, але тільки за умови, якщо така особа є громадянином держави виконання вироку.

Гарантії забезпечення права громадян на піклування та захист своєї держави під час перебування за її межами передбачені нормами багатьох законів України.

Так, згідно із ст. 14 Закону України «Про туризм» [5], держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон.

Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за її межами, здійснюється відповідно до міжнародних договорів. На сьогодні такі договори укладені з Литовською Республікою, Республікою Грузія, Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Молдова, Естонською Республікою, Королівством Іспанія, Латвійською Республікою та іншими державами.

Окремими нормами деяких законів та інших нормативно-правових актів України визначені конкретні обов'язки дипломатичних та консульських установ для захисту прав громадян України, що перебувають за кордоном.

Згідно із Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» [3] (ст. 2), дипломатичними представництвами і консульськими установами України за кордоном в разі втрати громадянином України паспорта для виїзду за кордон або іншого документа, що посвідчує особу громадянина України під час перебування за її межами, видається посвідчення особи на повернення в Україну, а також провадиться оформлення паспорта і проїзного документа на дитину громадянам України, які постійно проживають за кордоном.

Законом України «Про нотаріат» [7] (ст. 38) передбачено перелік нотаріальних дії, які надано право вчиняти консульським установам. Це, зокрема: посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень та ін.); вжиття заходів до охорони спадкового майна; видання свідоцтва про право на спадщину та на частку в спільному майні подружжя; прийняття на зберігання, документів та в депозит грошових сум, і цінних паперів, тощо.

У ст. 2 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» [8] зазначено, що реєстрація актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, провадиться консульськими установами, а у випадках, передбачених чинним законодавством, дипломатичними представництвами України.

Відповідно до Консульського статуту України, консул зобов'язаний: приймати звернення громадян України; інформувати громадян України, які тимчасово перебувають у його консульському окрузі про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї; у певних випадках представляти в установах держави перебування громадян України; вживати заходів для, охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України; стежити, щоб відносно громадянина України., взятого під варту (заарештованого) чи затриманого за підозрою у вчиненні злочину, чи підданого іншим заходам, які обмежують свободу громадянина України, або такого, що відбуває. покарання у виді позбавлення волі, а так само підданого іншим заходам судового або адміністративного впливу, було дотримано законодавства держави перебування і міжнародних договорів; відвідувати громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі в іншій формі або відбувають покарання, стежити, щоб таких громадян тримали в умовах, які, відповідають вимогам гігієни і санітарії, і