Що стосується права людей, які належать до іноземців або не мають громадянства, то відповідно до ст. 26 Конституції України [1], «іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України». У цьому положенні відображено той факт, що в Україні провідним щодо іноземців є національний режим, що однак не виключає застосування окремих елементів режиму найбільшого сприяння, спеціального (преференційного, пільгового) режиму та режиму взаємності.

Спеціальним правом, яке, відповідно до Конституції України [1] (ст. 26), надається тільки іноземцям та особам без громадянства – це право на отримання притулку у порядку, встановленому законом.

Відповідно до Закону «Про громадянство України» [2], іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави чи держав, а особою без громадянства – особа, яку жодна, з держав відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Правовий статус іноземця у будь-якій країні складається із правового статусу громадянина своєї держави і правового, статусу власне іноземця. У особи без громадянства цей статус один, і визначається він лише державою перебування. Іноземець, який перебуває в Україні, зберігає правовий зв'язок зі своєю державою, підкоряється її законам і користується її захистом: Водночас іноземець і особа без громадянства підпадають під дію суверенної влади держави перебування і перебувають під її юрисдикцією.

Згідно зі ст. 26 Конституції України [1], правами і свободами, наданими нею, в Україні користуються тільки ті іноземці, які перебувають в У країні на законних підставах. У зв'язку з цим виникає питання: якими правами і свободами користуються іноземці, які перебувають в Україні не на законних підставах? На нашу думку, вони за жодних підстав не можуть бути позбавлені тих прав і свобод, які належать кожній людині (природних прав).

Закон України «Про правовий статус іноземців» [9] передбачає такі підстави перебування іноземців в Україні: імміграція в Україну на постійне проживання; імміграція в Україну для працевлаштування на визначений термін; тимчасове перебування на території України, у тому числі транзитний проїзд; надання іноземцям притулку; набуття іноземцями статусу біженця, - а також визначає випадки, за яких в'їзд в Україну іноземцю не дозволяється (в інтересах забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, та ін.).

Вказаний Закон [9] також передбачає, що іноземець може отримати дозвіл на імміграцію, іммігрувати на постійне проживання та отримати посвідку на постійне проживання, якщо він: має в Україні законне джерело існування; перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; перебуває на утриманні громадянина України; має на своєму утриманні громадянина України; в інших передбачених законами України випадках.

Аналіз відповідних положень Конституції України [1] та Закону України «Про правовий статус іноземців» [9] показує, що іноземці не обмежуються в праві: займатися інвестиційною та підприємницькою діяльністю (якщо інше не випливає із законів України); на приватну власність; на відпочинок; на соціальний захист (як правило, відповідно до міжнародних договорів України); на користування досягненнями культури; на свободу совісті; на свободу і особисту недоторканність, недоторканність житла, захист від втручання в особисте і сімейне життя, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; на повагу до гідності; на звернення до суду та, якщо інше це передбачено міжнародними договорами, до інших державних органів для захисту їх майнових та немайнових прав.

Законами України встановлені також особливості здійснення іноземцями та особами без громадянства права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України. Відповідно до Закону «Про правовий статус іноземців» [9], іноземці можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній тільки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як випливає із Конституції і законів України «Про правовий статус іноземців»[9], «Про об'єднання громадян» [10], «Про державну службу» [11], «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» [12], «Про адвокатуру» [13], «Про аудиторську діяльність» [14], «Про нотаріат» [7], «Про приватизацію державного майна» [15], «Про селянське (фермерське) господарство» [16], Земельного кодексу України [17], іноземці не мають права: бути засновниками і членами політичних партій. Проте можуть бути засновниками і членами громадських організацій; обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах; бути державними службовцями, у тому числі військовослужбовцями; бути адвокатами, аудиторами і нотаріусами; отримати частку державного майна за приватизаційні папери; вести селянське (фермерське) господарство; одержувати у власність земельні ділянки.

На відміну від громадянина України, іноземця (особу без громадянства), відповідно до закону, може бути видворено за межі України, якщо: його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

Щодо окремих прав іноземців у законодавстві України встановлені деякі обмеження, наприклад: іноземці-священнослужителі, релігійні проповідники, наставники та інші можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації (Закон «Про