Отже. соціал-демократи не уявляють соціалізм у вигляді якоїсь сформованої кінцевої мети. Оскільки, як вони вважають, мети, яку ставить перед собою демократичний соціалізм, не можна досягти одним стрибком. Вона неперервна. Протягом розвитку людської цивілізації вона наповнюватиметься новим змістом, позаяк у цьому виникатиме потреба. Демократичний соціалізм не претендує на роль вчення про кінцеві цілі робіт-ничого руху. Він може вважатися дискусією, діалогом, пошу-ком цілей і засобів цього руху.

Орієнтири соціал-демократії з плином часу доповнювали-ся новими концепціями, уточнювалися новими реаліями жит-тя. Серед них — концепції якості життя, самоврядного соціа-лізму, економічної демократії. Концепція якості життя е скла-довою, знову ж таки, не лише демократичного соціалізму, а й лібералізму. Суть її полягає у спробі встановити тісний зв'язок між традиційними матеріальними інтересами і новими потре-бами трудящих (економічний захист, поліпшення умов праці, розвиток системи соціального забезпечення і громадського тран-спорту, охорона здоров'я, професійна підготовка, комунальна служба). Якість життя трудящих, на думку соціал-демократів, найвища в соціальній державі, діяльність якої передусім тор-кається соціальної контролем громадськості. Держава, за концепцією соціал-демократів, як така не ліквідується, але практично всі її внутрішні функції передаються органам са-моврядування.

Концепція самоврядного соціалізму передбачає підпоряд-кування органів місцевого самоврядування органам представ-ницької демократії (парламенту). Самоврядний соціалізм пе-редбачає політичну демократію: багатопартійність, свободу ді-яльності опозиції, можливість перебування при владі кількох партій і под. Соціал-демократи не визнають ніяких форм дик-татури. Диктатура несумісна з політичною демократією. Скла-довими останньої є права людини, свобода друку, свобода й са-мостійність профспілкового руху, існування правової держави.

Прагматична частина соціал-демократії вважає дієвим спо-собом лікування хвороб «держави благоденства» значні ін'єкції в економіку з боку приватного сектора. Водночас необхідно посилити механізми ринкової економіки, знизивши для цього надміру високі прямі податки, причому не тільки на підприєм-ців, а й на значну частину населення, аби дати людям можли-вість витрачати свої кошти на власний розсуд. Передбачені заходи здатні уповільнити зростання інфляції, яку за дефіци-ту робочої сили ніяк не можна стримати традиційним методом національних тарифних угод. Отже, життя, мінлива соціаль-но-економічна ситуація спонукає соціал-демократію до кон-структивної, творчої діяльності.

Світова соціал-демократія — організована політична сила. Координатором діяльності соціал-демократів виступає Соціа-лістичний Інтернаціонал. За статутом Соцінтерну, прийнятим 1986 р.. ця міжнародна організація є об'єднанням політичних організацій і партій, мета діяльності яких — демократичний соціалізм. Серед цілей Соцінтерну: 1) зміцнення зв'язків між партіями, що об'єдналися; 2) координація їх політичної лінії методом згоди; 3) розширення зв'язків з іншими партіями со-ціалістичної орієнтації, які не є членами Соцінтерну, але ба-жають співробітничати з ним.

У програмних документах Соцінтерну підкреслюється, що цілей демократичного соціалізму можна досягти лише в окре-мих країнах. У Декларації принципів (один із головних доку-ментів) висловлюється сподівання, що «сила принципів соціал-демократів, переконливість Їхніх аргументів та ідеалізм їхніх прихильників сприятимуть формуванню в XXI ст майбутнього відповідного демократичного соціалізму». Наприкінці нашого століття, як зазначено там же, демократія стає найважливі-шим засобом народного контролю тих безконтрольних сил, які змінюють нашу планету, не турбуючись про її збереження. Демократія повинна охопити всі сфери життя суспільства: полі-тику, економіку, соціальні відносини, культуру.

Соцінтерн не обминає увагою і нинішній етап існуючих між-народних економічних відносин. У доповіді «Глобальний ви-клик», яку підготував комітет Соцінтерну, висловлено критичні зауваження правлячим колам, адміністрації Сполучених Шта-тів Америки, які не бажають формування справді рівноправ-них економічних відносин. У деяких документах Соцінтерну негативно оцінюється діяльність Міжнародного валютного фон-ду, кредити якого країнам, що розвиваються, підштовхують їх до прірви. Засуджується діяльність транснаціональних корпо-рацій, які порушують правила міжнародної торгівлі, експлуа-тують трудящих країн, що розвиваються. У різноманітних до-кументах Соцінтерну пропонуються заходи нового світового економічного порядку на основі рівноправності й партнерства між усіма країнами. Соціал-демократія наголошує, що тран-снаціональні корпорації необхідно взяти під міжнародний кон-троль, аби вони працювали «в межах затвердженого 00Н ко-дексу поведінки».

Від кінця 80-х рр. Соцінтерн приділяє серйозну увагу охо-роні навколишнього середовища. Соціал-демократія ставить завдання всіляко сприяти об'єднанню прогресивних сил люд-ства проти загрози ядерної війни, яка може викликати такі наслідки, що життя на нашій планеті стане неможливим. Соці-ал-демократи звертають увагу на те, яку небезпеку несе люд-ству хімічна та біологічна зброя. Соцінтерн різко виступає проти «економічного колоніалізму» — використання територій країн, що розвиваються, для скидання небезпечних відходів хімічно-го та ядерного палива. Соціалістичний Інтернаціонал як між-народна політична організація пропонує інші конкретні захо-ди, реалізація яких може зменшити гостроту екологічних про-блем.

Соціал-демократи виступають як організована політична сила в Європарламенті, утворюючи соціалістичну групу (СГЄП). Від кінця 70-х рр. за результатами виборів до Європарламенту в країнах Європейського співтовариства (нині — Європейський Союз) ця група є найчисленнішою. Вона виробила спільну по-зицію з багатьох політичних і економічних проблем, а тому може реально впливати на розвиток Європи і світу.

Якщо до 60-х років соціал-демократія надавала пере-вагу державному регулюванню економіки, державній формі власності, як найбільш ефективних засобів соціального за-хисту найбідніших верств населення, то на сучасному етапі вона визнає економічну ефективність приватної власності, однак намагається підтримувати соціальну рівновагу за ра-хунок збільшення бюджетних видатків на соціальну ескеру. Сучасна соціал-демократія не є орієнтована тільки на робіт-ничий клас, а на широкі категорії представників найманої праці.

Крім типів держави, уже відомих істо-рії людства, є підстави для прогнозування виникнення в майбутньому держави соціально-демократичного типу —держави трудящих-власників. Така держава буде організацією політичної влади трудящих-власників,