Безробіття - неминучий атрибут ринкової економики. Ось, наприклад, у 1995 році за даними Європейської економичної комісії ООН середній стандартизований рівень безробіття в країнах Західної Європи становив 10,5%, а в Фінляндії - 17%, Іспанії - 22,6%.Серед молоді ці показники приблизно у два рази вищі.

І все швидке економічне піднесення країн Західної Європи дозволяє зробити висновок, що рівень соціального захисту це не лише результат, але водночас фактор прискорення чи уповільнення економічного розвитку.Ця відома істина одержала ще одне підтверження в процесі трансформації економикі посткомуністичних країн. Адже процесс трансформації економіки проходить більш успішно саме в тих країнах, де головну увагу приділили зменшенню негативних наслідків економічних реформ для населення. І навпаки. Там, де соціальним питанням приділяють менше уваги, там процеси економічної трансформації ідуть гірше.

Формування ринкової системи соціального захисту в Україні починалося не з нуля. В Україні, як і в усіх країнах колишнього СРСР, існувала досить розгалужена система соціального захисту. Передусім вона носила державний характер, що зумовлювалося пануванням державної власності на засоби виробництва.

Складність проблеми реформування в тому, що система соціального захисту не може бути механічно перенесена з одного економічного ладу в інший. Суперечки відносно того, яка система соціального захисту краща, а яка гірша, можна почути часто. Але при цьому не завжди враховується, що це принципово різні системи. Вони мають різні цілі, вирішують різні завдання, мають різну сферу дії, механізми, умови забезпечення. Вони прив‘язані до різних умов трудової та економічної діяльності, до різного рівня продуктивності та інтенсивності праці. Треба віддати належне, що в процесі формування сучасних систем соціального захисту країни ринкової економіки запозичили немало положень з адміністративно-розподільчої економіки, але переробили їх до своїх умов та завдань. Деякі особливості систем соціального захисту в адміністративно- розподільчій та ринковий економиці відображено в таблиці. Розглянемо деякі з вказаних особливостей, хоча в обох випадках йдеться про вирішення споріднених завдань.

Таблиця

Найважливіші риси систем соціального захисту

Особливості побудови систем соціального захисту в:

адміністративно-розподільчій економіці | в ринковій економіці

За економічною основою

Домінує державна власність. | Досягнуто поєднання різних форм власності, що взаємодіють та конкурують між собою.

За участю у виробництві

Участь громадян у суспільному виробництві є обов‘язковою, гарантується та контролюється державою. | Участь у виробництві державою не гарантується.

За джерелами доходів

Основне джерело доходів працездатних - оплата за найм робочої сили. | Джерела доходів є різними: оплата найму робочої сили, капітал, рента, проценти.

За формою надання

Система включає багато елементів, що носять нетоварний характер для споживачів - дотації на ціни, безплатне медичне обслуговування, натуральні пільги тощо, вартість яких не завжди обраховувалася. | Система виходить із товарної природи всіх соціальних пільг, передбачає їх вартісну оцінку та оплату.

За масштабами охоплення

Система носить загальний, слабо диференційований характер. | Система передбачає диференціацію рівня соціального захисту в залежності від змісту потреб, рівня і джерел доходів.

За характером одержання

Поєднання індивідуальних та колективних, грошових та натуральних форм. | Переважно індивідуальні, грошові форми.

За формуванням інфраструктури

Інфраструктура створюється і утримується як за рахунок держави, так і за рахунок витрат підприємства. | Інфраструктура створюється і утримується переважно за рахунок оплати соціальних послуг, частково за рахунок благодійної діяльності, державних і муніципальних коштів.

За відповідністю характеру процесу відтворення

Зорієнтована на вимоги екстенсивного розвитку. | Зорієнтована на вимоги інтенсивного розвитку.

Основний недолік

Відсутність взаємозв‘язку з інтенсивністю та результатами оплати праці, зрівнялівка. | Нестабільність існування, непевність у перспективах.

Головна відмінність, як уже зазначалося, полягае в ролі та співвідношенні державної та приватної власності. Економічною основою адміністративно-розподільчої економіки є державна власність. Приватна власність при цьому всіляко обмежувалась, і по суті в легальній сфері виробництва була відсутня, що не відповідало реальним умовам та потребам суспільства. Однак тотальне одержавлення спрощувало життябюрократії, яка ні за що не відповідала, але всім розпоряджалася. Внаслідок такого становища лише держава (частково колективні господарства) могла прийняти і приймала на себе тягар соціального захисту.

Головною рисою системи соціального захисту в адміністративно-розподільчій економіці, яка витікала з панування державної власності, було те, що вона базувалася на обов‘язковій участі громадян у суспільному виробництві. Обов‘язковість праці виключала питання про безробіття. Питання про страхування від безробіття просто не існувало в адміністративно-розподільчий економіці. Держава гарантувала і контролювала дотримання цього положення. Молодий поет, майбутній Нобелівський лауреат, був притягнутий до суду за неробство.

З початком реалізації досягнень науково-технічної революції (а це був початок 60-х років) забезпечення обов‘язковості праці в суперечність з можливостями та потребами останьої, оскільки орієнтовано на продовження екстенсівного розвитку, можливості якого вичерпувалися. НТР вимагала швидкого та ефективного оновлення виробничого потенціалу, скорочення матеріальних та трудових витрат. Однак для того, щоб забезпечити обов‘язковість праці, на багатьох підприємствах повільно впроваджували нову техніку, досконалі форми управління та організації, зберігали зайві робочі місця. Тому нерідко там, для виробничого процесу було достатньо одного працівника, працювало 3-4. Скільки анекдотів доводилося чути з цього приводу!

Проблема переходу до інтенсивнихф орм господарювання не була незнайомою для органів влади. Воан була поставлена в багатьох рішеннях директивних органів колишнього СРСР. Ще в 60-х роках голова Ради Міністрів СРСР О.М. Косигін намагався знайти розв‘язання цієї проблеми в ході так званого “щокинського експерименту”, який тривав декілька років. Але