ніж у період планової економіки. Ба більше, підприємтсва сплачуюють інші податки. Серйозні недоліки у визначенні бази оподаткування, порядку нарахування та сплати податків призводять до того, що у підприємств вимиваються обігові кошти. В поєднанні з відсутністю доступних кредитних ресурсів це призводить до того, що підприємства попадають у боргову залежність від банків та держави. Тому підприємства давно і справедливо ставлять питання про зниження рівня оподаткування, здешевлення кредитів. Зрештою справедливість їх вимог визнана. Але оскільки вирішення питання затягнулося, то багато підприємств, особливо приватних, перевели свої операції в тінь, за межі оподаткування. Внаслідок цього розміри податкових надходжень скорочуються, їх недостатньо для здійснення соціальних виплат.
Визнаючи настійну необхідність реформування системи соціального захисту, потрібно зазначити, що її проведення - не одномоментний акт, а тривалий процес.
Наші найближчі сусіди - Польща та Росія провели перший етап реформи соціального захисту ще на початку загального процесу трансформації, коли населення мало більші нагромадження, був вищим рівень заробітної плати, існувало значгн довір‘я до політики реформ. Цілісної системи соціального захисту однак ні в одній із цих країн ще не створено, а їх ствоерннч , на думку спеціалістів цих країн, вимагає не менше 10-15 років. Проте досягнуто голвне - сформовано механізм участі трьох соціальних сторін у формуванні соціальної політики, зменшено навантаження на державний бюджет. Створена основа ринкового механізму соціального захисту, при якій держава зацікавлена економічно в зростанні доходів населення.
Організація системи соціального захисту вимагає від держави виконення своїх зобов‘язань перед громадянином, а від громадян відповідно виконання їх зобов‘язань перед державою. Держава порушує ці зобовов‘язання (не сплачує своєчасно пенсій, заробітної платні, стипендій) внаслідок того, що не має надходжень до бюджету. Нерідко виявляється й так, що держава перерахувала коштів робила, а гроші використовувалися певний час банками, комерційними структурами, керівниками підприємств на інші цілі.
Значною мірою підприємці уникають виконання своїх зобов‘язань перед державою. Це помітно в сфері оплати праці. В деяких комерційних структурах, як свідчать перевірки, заробітна платня є низької, але влаштуватися на роботу туди дуже складно. А справа пояснюється досить просто. Більша частина заробітної плати випалчується готівкою. Втрачені для оподаткування уошти в разі їх надходження могли б піти на підвищення оплати пенсіонерів, вчителів, лікарів. З іншого боку, гроші, приховані від оподаткування, спрямовуються на нераціональне споживання підприємців за кордоном, або на закупівлю іноземних товарів, що також негативно впливає на виробництво та соціальний захист, бо позбавляє роботи людей в Україні.
Невідповідність між обсягом соціальниї зобов‘язань, що перейшли від адміністративно-розподільчої економіки, і витрат держави, з одного боку, витрат і надходжень, що витікають із нинішнього стану економіки, з другого, зумовлюють кризу системи соціального захисту. Її подолання не стане автоматичним наслідком виробничого піднесення, в разі якщо б умови для нього виникли.
Реформування системи соціального захисту в Україні (внаслідок економічної кризи і розбіжностей у розумінні методів) затянулося, очікує прийняття ряд відповідних законопроектів. Щодо їх змісту точаться великі суперечки. Але треба шукати компромісів, бо далі буде ще гірше, якщо ситуація не буде взята під контроль.