ПЛАН

1. Вступ.

2. Політична свідомість: сутність і основні характеристики.

3. Політична культура як явище політичного життя.

1.Вступ.

Політична свідомість і політична культура як чільні поняття політології характеризують суб’єктивні аспекти політики. Вони містять у собі чуттєві й теоретичні, цілісні й нормативні, національні й підсвідомі уявлення громадян. Означенні поняття допомагають усвідомити й наповнити життя усебічні зв’язки людей з інститутами влади й між собою з приводу участі у справах управління суспільством і державою. В умовах зародження в Україні демократії, політична свідомість і політична культура повинні поступово вийти за межі звичайної сукупності офіційних норм і поодиноких приладів реального ставлення влади, властивих тоталітаризмові. А це передбачає глибоке знання й розуміння особливостей функціювання зазначених суспільно-політичних феноменів

людського буття.

2. Політична свідомість: сутність і основні характеристики.

Політична свідомість—специфічна форма суспільної свідомості, система відображення в духовному житті людей політичних інтересів і уявлень різних соціальних груп національних спільнот, суспільства в цілому.

Політична свідомість безпосередньо детермінована політичним буттям, але на неї, на її характер впливають соціально-економічні, історичні, національні та культурні особливості суспільства, а також глобальні, загальнолюдські проблеми.

А втім, політична свідомість не є пасивним відображенням політичного буття. По-перше, вона здатна прогнозувати й моделювати політичні процеси. По-друге, вона впливає на політичне життя суспільства, а через нього—на його економічні, духовні, культурні відносини. По-третє, політична свідомість визначає напрям політичної діяльності соціальних груп, політичних партій і громадянських організацій, політичних лідерів і звичайних особистостей. Тому практика управління суспільними процесами мусить враховувати стан політичної свідомості в усіх проявах, прагнучи до консенсусу в політичних позиціях, сприяти формуванню політичної свідомості, яка б відповідала потребам суспільного процесу.

Політична свідомість—явище суперечливе, бо, як ми вже визначали, вона, відображаючи політичне буття, може випереджати його, відставати від нього, відповідати йому. Уважний аналіз суперечностей політичної свідомості дозволяє виявити серйозні вади суспільного організму. Це означає, що в управлінні суспільством важливо не тільки проводити економічний, статистичний аналіз суспільного життя, а й вивчати, досліджувати стан політичної свідомості.

Політична наука розглядає політичну свідомість як багато структурне й багаторівневе поняття. Соціологічний аналіз передбачає диференціацію політичної свідомості залежно від її суб’єкта: політична свідомість суспільства, нації, соціальної групи, особистості. З гносеологічного підходу політична свідомість розпізнає на наступних рівнях: емпіричному, буденному, теоретичному, ідеологічному. Першим ступенем духовного відображення політичного життя є емпірична політична свідомість, у якій безпосередньо фіксується практичний досвід політичного суб’єкта. Її часто ототожнюють із буденною свідомістю, але це—різні поняття. Буденна свідомість не є емпіричною, бо криє в собі ідеологічні й теоретичні елементи. Буденна політична свідомість являє собою сукупність ідей, уявлень, поглядів, які виникають безпосередньо з буденної практики тієї чи іншої соціальної групи. Політична наука відзначає, що емпірична та буденна свідомість відображає поверхневі процеси політики без глибинного їх аналізу. Її характеризують соціально-психологічні риси: почуття, настрої, емоції. Безпосередній зв’язок із життям та соціально-психологічні характеристики надають цим видам політичної свідомості особливого динамізму. Як вищий рівень політичної свідомості розглядають політико-теоритичну свідомість, що ґрунтується на сукупності ідей, пог-

лядів, знань, які існують на базі наукових досліджень політичних відносин, процесів, глибшого вивчення їхньої сутності, суперечностей, закономірностей розвитку.

Однією з суперечностей політичної свідомості сучасного суспільства є суперечність між теоретичним рівнем політичної свідомості та реальним життям. Ця суперечність гальмувала і гальмує розвиток суспільства. Вирішення цієї суперечності перешкоджають догми, стереотипи, міфи, політичної свідомості. Коли людина щира у своїх бажаннях щось практично зробити, висловити свої політичні думки, погляди, то має звіряти свою думку з офіційною, бо не наважується діяти й казати всупереч їй. Система стереотипів “забезпечує” людину соціальну групу суспільство “окулярами”, скрізь які вони замість буття бачать схеми. Політика відкритості суспільства руйнує стереотипи, поступово вирішує суперечності політичної свідомості. Одначе стереотипи в політичній свідомості живуть довго позаяк вони пов’язані з існуючою системою цінностей яка перекручено трактувала об’єктивні потреби суспільного розвитку, але відповідала утилітарним інтересам людей. Вплив стереотипів на політичну свідомість і політичну поведінку є найбільшим у тому суспільстві де порушено моральні та правові принципи, що оцінюють поведінку людей. Перешкодою в розвитку політичної свідомості, вирішенні її суперечностей є політика маніпулювання свідомістю, що проявляється в замовчуванні негативних процесів суспільно-політичного життя та ігноруванні різних поглядів на політичний процес, у відсутності повної та необхідної інформації з якихось політичних питань.

Одним з рівнів політичної свідомості є політична ідеологія, що має базою теоретичну свідомість. Характер зв’язку науки та ідеології пов’язаної з історичними та політичними чинниками. Ідеологія – це частина духовного життя суспільства. Суспільні групи та організації формують ідеологічні цінності, без яких неможливе суспільно-політичне життя. За основу політичних явищ у сучасних суспільствах беруться три групи цінностей: національна безпека і незалежність; економічний розвиток і добробут; свобода, права людини, конституційний порядок. Деталізація ідеологічних цінностей, їх упорядкування є предметом оцінок окремих ідеологій чи політичних концепцій різних політичних партій, громадських організацій.

Соціологічний аналіз політичної свідомості передбачає використання таких понять, як масова політична свідомість, групова політична свідомість, індивідуальна політична свідомість.

Масову політичну свідомість можна визначити як широку сукупність різноманітних за соціологічною основою елементів, які не обмежені лише формами психіки, а належать і до сфери психології, ідеології, емоцій, логіки, буденного й теоретичного знання, раціональних та ірраціональних (у тому числі фантастичних уявлень) і под. Стан масової політичної свідомості фіксується таким явищем, як громадська думка. Громадська думка, по-перше, це політичний інститут, який бере участь у здійсненні влади; по-друге, це сукупна думка різних соціальних