Тема 1. Загальні основи аграрної політики

Аграрна політика, її предмет і завдання

Практичне значення аграрної політики.

Методологія і методи аграрної політики

Історія аграрного розвитку України і складність сучасної аграрної політики

1. Аграрна політика – це одна із складових частин економічної політики, сферою впливу якої являється сільське господарство і пов’язані з ним господарчі сфери.

Аграрну політику визначають як діяльність держави, спрямовану на створення господарсько-фінансових і політичних умов в аграрному секторі, яка реалізується шляхом впливу на економічні процеси, що відбуваються через форми і методи ,найбільш впливові в області аграрної економіки.

Аграрна політика представляє собою упорядковану діяльність держави і санкціонованих нею суспільно-правових інститутів по формуванню культурних, соціальних, правових і економічних умов життя сільського населення.

Найважливіші сфери аграрної політики:

Аграрний ринок;

Інвестиційна, кредитна, фінансова, науково-технічна і технологічна діяльність;

Податкова система;

Соціальне середовище;

Цільові і структурні перетворення.

В рамках аграрної політики формується аграрне законодавство, а від нього залежить аграрна структура.

Аграрне законодавство – це правові норми, які поряд з існуючими звичаями визначають процеси в сільському господарстві і житті сільського населення.

Сфера аграрного законодавства:

Відносини землеволодіння;

Трудові відносини;

Аграрний кредит;

Податкообкладання;

Права і звички, які наслідуються;

Товарорух в сільському господарстві;

Умови навчання і консультування;

Соціальне забезпечення

Значення аграрного законодавства заключається в тому, що воно регулює правові земельні відносини і закріплює статус селянина – статус володаря землі, що надає йому економічну незалежність і забезпечує соціальну захищеність.

Аграрна політика поруч із іншими науками дозволяє людині пізнати і вивчити оточуючий світ.

Кожна наука вивчає визначене коло питань, так, аграрна наука має свій предмет пізнання.

Об’єктом аграрної політики виступають поточні процеси в аграрній економіці.

Предметом аграрної політики являється система державних і суспільних міроприємств і прагнень, які визначають умови функціонування сільського господарства.

Суб’єктами аграрної політики являються:

Міністерство економіки

Міністерство аграрної політики

Державний комітет по земельних ресурсах

Державний комітет по водному господарству

Державний комітет лісового господарства

Відповідні управління і департаменти міністерств і комітетів

Аграрна політика володіє визначеною самостійністю і активно впливає на аграрну економіку: вона або пошвидшує або гальмує розвиток. Позитивний вплив на аграрну економіку здійснює науково-обгрунтована аграрна політика.

Слід відмітити взаємозв’язок між ними:

По-перше, єдність, тісні взаємозв’язок і взаємодія між ними;

По-друге, первинність аграрної економіки і вторинність аграрної політики;

По-третє, зворотній активний вплив аграрної політики на аграрну економіку.

Аграрна політика породжується аграрною економікою і:

входить в сферу політичних відносин, адже вона представляє собою відносини з діяльністю держави – органа політичної влади;

підпорядковується законом аграрної економіки, які здійснюють управління виробництвом, розподілом, обміном і споживанням сільськогосподарської продукції;

являється концентрованим завершенням аграрної економіки.

Основні завдання аграрної політики:

Розкрити систему явищ, процесів і законів в аграрній сфері, з метою вирішення комплексу економічних і соціальних питань розвитку АПК у процесі його трансформування.

Вплив на аграрне законодавство (в ринкових умовах аграрної сфери держава повинна захищати права виробників і споживачів, функціонуючих на аграрному ринку відповідними законами: вільне господарювання на землі, врегульовані відносини з приводу землі, право власності на результати праці).

Забезпечення продуктами харчування за економічно виправданими цінами; забезпечення промисловості сировиною; забезпечення участі сільського господарства в загальній динаміці доходів; вирішення проблем охорони навколишнього середовища.

Засоби та методи здійснення аграрної політики:

Зниження податкового натиску на сільгоспвиробника;

Фінансово-інвестиційне забезпечення аграрних перетворень;

Створення умов для кредитування сільгоспвиробництва;

Політика державного протекціонізму;

Конкурсне визначення підрядчиків на держзамовлення;

Сприяння у створення інститутів ринкової інфраструктури для АПК;

Підготовка та перепідготовка кадрів для аграрного сектору;

Списання, пролонгація боргів;

Залучення іноземних інвестицій;

Нетрадиційні (компенсації).

Факторами ефективного вирішення проблем АПК є:

рівноправне функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності;

раціональне використання ресурсів;

впровадження у виробництво новітніх технологій;

сучасні способи відтворення, охорони землі та природних багатств в цілому.

Успіх аграрно-політичних міроприємств залежить від виконання умови, що ці міроприємства повинні бути:

екологічно чистими;

погодженими з економічними факторами (правильними по структурі);

співставними за цілями;

правильними за суттю (технічно послідовні);

своєчасні.

2. Для передбачення – питання методології мають першочергове значення.

Методологія – це наука про методи вивчення процесів і явищ. Методологія допомагає вирішити за допомогою яких наукових способів, прийомів пізнання дійсності можна досягти подальшого розвитку в певній сфері.

Методологія аграрної сфери використовує слідуючи підходи:

суб’єктивний – господар здійснює вибір із різних варіантів;

емпіричний – знання отримуються тільки із досвіду, спостереження, без їх аналізу і розгляду у взаємодії;

раціоналістичний – відкриття законів, які б дозволяли найбільш вірно регулювати виробництво і розподіл сільськогосподарського продукту;

діалектико-матеріалістичний – проводиться об’єктивний аналіз, характеризуються внутрішні зв’язки явищ, які реально існують;

діалектичний – всі процеси явищ постійно виникають, розвиваються і ліквідуються, тобто знаходяться в постійному русі.

Методи – це прийоми дослідження в науці і відтворення їх в системі категорій і законів.

В аграрній політиці використовуються методи:

наукової абстракції –досліджуються первинні сторони явищ і відволікання від вторинних;

аналізу і синтезу - дослідження кожної складової окремо і створення цілісної картини;

індукції і дедукції – перехід від вивчення одиничних факторів до загальних положень і висновків і навпаки.

історичний і логічний – при історичному приймаються до уваги всі явища і випадки; при логічному – відкидаються випадкові явища і процеси.

математичні і статистичні – кількісна сторона процесів і явищ господарського життя, їх перехід в нову якість.

В цілях наукового дослідження аграрної діяльності важливо, щоб дослідник при вивченні сільськогосподарських процесів відмовився від своїх симпатій і антипатій, особистих вигод і інтересів, адже потрібно викласти істину у тому вигляді, якому вона є.

3. АПК країни – це сукупність галузей, пов’язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства.

Структура АПК

Сфера | Функції

Ресурсно-виробнича | Виробництво засобів виробництва для сільського господарства

Аграрно-сировинна | Власне сільськогосподарське виробництво

Переробна | Заготівля та переробка сільськогосподарської продукції

Інфраструктура | Транспортування, зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції

Продуктові підкомплекси АПК | м’ясний

молочний

зернопродуктовий

плодоовочевий

бурякоцукровий

інші

Особливості сучасного стану АПК України:

накопичення та загострення суперечностей