Представники західних держав із самого початку розглядали ООН як організацію широкою компетенцією, сприяючу співпраці держав в області економіки, соціального забезпечення, науки, культури і т.д. Інакше кажучи, згідно пропозиціям союзних держав ООН повинна сумістити контроль за інтеграцією держав-членів як в політичних, так і в соціально-економічних питаннях. При цьому передбачалося, що компетенція Організації в обох сферах повинна бути рівновеликою.

Дана пропозиція зустріла відсіч ряду держав. Мотивація відмови від наділу ООН широкими функціями у сфері економіки була різній і якнайповніше виразилася в позиціях СРСР і Великобританії.

Радянські представники висловлювали думку, що регулювання економічних відносин є питанням суто внутрідержавної компетенції. Пропозиції про міжнародно-правове регулювання економічних відносин входять в суперечність з принципами пошани державного суверенітету і невтручання у внутрішні справи держав.

Великобританія виразила позицію тих держав, які вважали, що створення міжурядової організації у сфері економіки несумісно з принципами ринкового лібералізму. В першу чергу недоторканності приватної власності і обмеження втручання у внутрішні економічні зв'язки держав.

Таким чином, з питання компетенції ООН в соціально-економічній сфері у держав-засновників єдності не було. Висловлювалися два діаметрально протилежних підходу - про широку компетенцію Організації в цьому питанні і про неправомірність її повноважень сфері міждержавного соціально-економічного розвитку. Зрештою після використання дипломатичних заходів було ухвалено компромісне рішення про наділ ООН функцією координації міждержавної соціально-економічної співпраці . Завдання координації були сформульовані в загальній формі і покладені на Економічну і Соціальну Раду . На відміну від Ради Безпеки ЕКОСОС спочатку володів в своїй сфері вельми урізаними повноваженнями. Остання обставина не дозволяла ООН стати серйозним центром співпраці держав в соціально-економічних питаннях. Дана область міжнародних відносин відрізнялася складністю і включала справді неосяжну кількість міждержавних взаємозв'язків. З цих причин координація економічного міждержавного співробітництва з єдиного центру представлялася маловірогідною. Реалістичнішим був названий підхід з позиції функціональної децентралізації.

Внаслідок того, що структурні параметри самої ООН для цих процесів опинилися вузькі, було потрібно створення системи міжурядових інститутів, для яких ООН виступала координаційним центром. До цієї системи увійшли існуючі і знов створені спеціалізовані міжурядові організації.

Досвід Ліги Націй в цьому питанні був врахований в Статуті ООН, який в ст.57 і 63 декларував що, спеціалізовані міждержавні установи встановлюють зв'язок з ООН в порядку укладення спеціальних угод з ЕКОСОС ООН.

Таким чином, спеціалізовані міждержавні установи залишалися самостійними міжурядовими організаціями, їх зв'язок з ООН носив характер співпраці і координації дій.

У 1946 році під егіду ООН увійшла Міжнародна організація праці (Женева 1919) - МАРНОТРАТНИК, в 1947 році - стара міжнародна організація - Міжнародний союз електрозв'язку ( МСЕ, 1865, Женева), в 1948 році - Усесвітній поштовий союз (ВПС, 1874, Берлін), в 1961 році - Усесвітня метеорологічна організація (ВМО, 1878, Женева).

У ці ж роки утворюються нові міжурядові структури. У 1944 році почалося створення фінансово-економічної групи системи ООН. Почали діяти Міжнародний валютний фонд (МВФ), статутною метою якого було оголошено забезпечення впорядкованих відносин у валютній області, подолання конкурентного знецінення валют, і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), покликаний надати допомогу відновленню і розвитку держав-членів. Надалі МБРР послужив основою створення групи організацій, що склали Світовий банк (МБ). До МБ увійшли три структури, що володіють ідентичними механізмами і схожими функціями : сам ММРР, Міжнародна фінансова корпорація (МФК, 1956), що має на меті надання допомоги у фінансуванні приватних підприємств, Міжнародна асоціація розвитку (МАРИ, 1960), націлена на надання допомозі країнам, що розвиваються, на пільгових умовах. МБ функціонує в тісному зв'язку з МВФ, при цьому всі його організації зв'язані угодами про співпрацю в ООН.

У 1946 році були створені наступні міжурядові організації - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО, Париж), Усесвітня організація охорони (ВІЗ, Женева) здоров'я, і Міжнародна організація у справах біженців ООН (ІРА, припинила своє існування в 1952 році). У цьому ж році були встановлені контакти ООН з Організацією Об'єднаних Націй з питань продовольства і сільського господарства (ФАО, Рим. 1945). У 1947 році статус спеціалізованої установи отримала Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО, Монреаль, 1944). У подальші роки в процесі створення спеціалізованих установ йшов не так інтенсивно, в 1958 році з'явилася Міжнародна морська організація (ІМО, Лондон), в 1967 році - усесвітня організація інтелектуальної власності (ВОЇС, Женева), в 19777 році - Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД). "Наймолодша" спеціалізована установа ООН - Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (ЮНІДО), створена в 1967 році як допоміжний орган ООН. В рамках ЮНІДО ще в 1975 році було ухвалено рішення про її перетворення до спеціалізованої установи ООН, виконана велика робота по виробленню засновницького документа - Статуту, і після його ратифікації 80 державами-членами ЮНІДО в 1985 році отримала цей статус.

У системі ООН відомою своєрідністю відрізняється положення двох міжнародних організацій - МАГАТЕ і ГААТТ. Міжнародне Агентство по атомній енергії (Відень, 1956) діє під егідою ООН, оскільки