Відділ матеріально-технічного постачання, комплектації обладнання підпорядковується заступнику начальника з питань матеріально-технічного постачання та комплектації. Займається забезпеченням матеріально-технічної бази виробництва, комплектацією обладнання (труби, насоси), реагентів необхідних для виконання технологічної дії з видобутку нафти і газу.

Всі відділи основного і допоміжного виробництва в належній мірі забезпечені як технологічними так і трудовими ресурсами.

Існуюча організаційно-виробнича структура дозволяє вирішувати поставлені перед НГВУ “Долинанафтогаз” задачі.

Організаційно- виробнича структура НГВУ “Долинанафтогаз” подана на рисунку 1.1.

Висновки до розділу І.

В першому розділі досліджувались загальні умови функціонування підприємства НГВУ “Долинанафтогаз”: геолого-економічна характеристика Долинського нафтогазопромислового району, оцінка видобувних запасів по родовищах, організаційно-виробнича структура та матеріально-технічна база.

Аналіз геолого-економічних умов доводить, що практично всі колектори родовищ Долинського нафтогазопромислового району низькопроникні, а запаси нафти та газу в них – важковидобувні.

Аналіз показників розробки нафтових родовищ свідчать про низькі коефіцієнти нафтовилучення. Тільки на Долинському, Північно-Долинському,Струтинському, Спаському, Танявському родовищах відсоток відбору від початкових видобувних запасів є високим. Наявність значних залишкових видобувних запасів свідчить про необхідність впровадження методів підвищення нафтовилучення.

Що стосується організаційно-виробничої структури, то вона сформована на високому технологічному і інженерно-технічному рівні. Всі відділи основного і допоміжного виробництва забезпечені трудовими і технологічними ресурсами і мають певне профільне навантаження. Існуюча організаційно-виробнича структура дозволяє НГВУ вирішувати поставлені перед ним завдання.

Стан матеріально-технічної бази управління свідчить про високий рівень забезпечення будівлями і спорудами, енергетичним та транспортним обладнанням, що є необхідним для нормальної діяльності підприємства.

2. Теоретико - методологічні основи оцінки ефективності нафтовилучення родовищ.

2.1. Суть методів підвищення нафтогазовилучення родовищ

Внаслідок довготривалої експлуатації родовища виснажуються, видобуток зменшується. Серед основних причин зниження видобутку можна виділити:

1. Різке скорочення обсягів пошуково-розвідувальних робіт. В Україні за останні 15 років відсутні відкриття не лише великих родовищ, а й навіть середніх (із запасами понад 10 млн т). Нові родовища мають у середньому лише 0,3 млн т і внаслідок великих глибин, низьких дебітів і малої кількості свердловин не можуть суттєво вплинути на загальні обсяги видобутку; в переважній більшості їхня експлуатація економічно недоцільна при існуючій системі оподаткування.

2. Виснаження запасів більшості родовищ, і перш за все основних,
внаслідок довготривалої їх експлуатації - від 20-30 років до 100 років і
більше.

3. Зменшення обсягів і зниження ефективності експлуатаційного
буріння.

4. Низька надійність сировинної бази. Основні промислові запаси
складає найнижча промислова категорія С1, надійність якої (похибка) може
досягти 30-50%. За останні 15 років у промислове освоєння нові родовища
передаються виключно із запасами категорії С1. Поряд з приростами йде і
списання запасів, які не підтвердилися в процесі тривалої промислової розробки.

5. Постійно погіршується і структура запасів. Протягом багатьох десятків років у першу чергу видобуваються більш легкі видобувні запаси, в той час як більшість реальних залишкових запасів НГВУ "Долинананафтогаз" належить до важковидобувних, бо вони пов'язані з низькопроникними колекторами, водоплаваючими та підгазовими зонами, високов'язкими нафтами тощо.

На багатьох родовищах в умовах широкого і різноманітного застосування найефективнішого методу розробки — з заводненням, використання сучасних нових методів впливу на нафтові поклади при постійному проведенні на свердловинах заходів щодо інтенсифікації для збільшення їхньої продуктивності й оптимізації роботи фонду діючих свердловин — вдалося досягти високих рівнів видобутку нафти і значно підвищити нафтовилучення з пластів.

Необхідно відмітити, що за складних геологічних умов (будова родовища, тип колектора і його характеристики, природний режим покладу, властивості нафти тощо) не вдасться досягти задовільного нафтовилучення при застосуванні тих самих методів розробки і впливу на поклади і свердловини, що на продуктивніших родовищах. Так, на Північно-Долинському родовищі за десятки років експлуатації і впровадження заходів щодо інтенсифікації поточне нафтовилучення становить 27,3 % при проектному 33,2%, на Спаському родовищі - 9,2 % при очікуваному 13 %, Струтинському - 9,2 і 16,5% відповідно.

З метою повнішого вилучення нафти з покладів на багатьох родовищах широко впроваджуються заходи з удосконалення системи розробки шляхом : згущення сітки свердловин; підтримання пластового тиску; впровадження різних методів підвищення нафтовилучення; регулювання процесів розробки.

Головним і високоефективним, загальноприйнятим і найпоширенішим у світовій практиці засобом підвищення нафтовилучення є закачування води в продуктивні пласти. Цей засіб спрямований на примусове витіснення водою нафти до вибою видобувних свердловин, підтримання пластового тиску, отже, і високих рівнів рідини, що значно підвищує дебіти свердловин по рідині (особливо механізованого фонду). [3]

Застосування закачування води суттєво збільшує кінцеве вилучення нафти з пластів - у середньому вдвічі проти природнього режиму. Однак більшість нафтових покладів, які становлять самостійні об'єкти розробки, містять порівняно малі запаси, і впровадження системи закачування води тут економічно недоцільне, тому що витрати на заводнення перевищують прибуток від додатково видобутої нафти, тобто процес є збитковим.

Питання заводнення при проектуванні розробки — одне з головних і розглядається всебічно і прискіпливо для виявлення технологічної та економічної доцільності його використання. Розробка із застосуванням закачування води є вторинним методом розробки родовищ.

Одним з напрямків підвищення нафтовилучення з багатопластових покладів є також застосування гідродинамічних технологій ( нестаціонарне заводнення, зміна напрямків фільтраційних потоків), удосконалення системи розробки шляхом переведення свердловин з об’єктів, що залягають нижче а також буріння нових свердловин в слабодренованих та невироблених зонах. Проте широке впровадження цих методів обмежується низькими техніко-економічними показниками і не може бути рекомендоване через неспрятливі гірничо-геологічні умови. [1]

2.2 Відбір показників для оцінки ефективності

нафтовилучення родовищ.

Спочатку доцільно зупинитись на основних показниках, що характеризують ефективність нафтогазовилучення з технологічної сторони.

Показники,