Суспільний статус науки, її взаємозв’язок з виробництвом мають історичний характер. Взаємозв’язок у системі «наука – техніка – виробництво» поступово стає все міцнішим. Наука все органічніше входить у виробництво й на нинішньому етапі розвитку науково-технічного прогресу перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

На першому етапі історичного прогресу, що охоплює передісторію людства та його цивілізаційний розвиток аж до ХVІ ст., наука, як форма людських знань і складова духовної культури мала надзвичайно обмежений вплив на виробництво. Вона використовувалася переважно як засіб вдосконалення безпосередніх знарядь праці. Наука виступає як засіб сходження до цивілізаційних форм розвитку. Вона вносить зміни у знаряддя праці, в свою чергу змінює людину.

Відомі німецькі вчені Е. Кап і Л. Нуаре вдосконалення знарядь праці пов’язують з науковим моделюванням функціональних особливостей людського організму. Пізніше цю ж версію впровадження науки у виробництво підтримав К. Каутський. Вчені описали численні приклади подібного роду: оптичні лінзи були сконструйовані за зразком і подобою зорового апарату; музичні інструменти з механічним наслідуванням голосових зв’язок співака; телеграф відтворює нервові зв’язки організму тощо. І в цьому немає нічого дивного. Людина продовжує себе в природі і предметному світі. Впровадження науки у знаряддя праці є засобом такого продовження. Не слід лише забувати, що воно має переважно функціональний. А не антропологічний характер: ткацький станок зовсім не схожий на ткача, він “копіює” лише його функцію.

Наука всередині віки була зосереджена здебільшого в монастирях і не мала безпосереднього впливу на техніку та виробництво. Техніка розглядалася як розвага конструкторів і можновладців. Наприклад, задля розваги Архіт Торентський (ІV ст. до н.е.) сконструював механічного робота, який повторював рухи людини. Альберт Великий (ХІІІ ст.) сконструював механічну жінку, яка була в змозі відкрити двері і привітати відвідувача, а Леонардо да Вінчі виготовив автоматичного лева, який підчас коронації Людовіка ХІІ пройшов вздовж Тронної зали, лапами розірвав собі груди, звідки випали білі лілії – символ французьких королів.

Розвиток торгівлі, мореплавання, мануфактурного виробництва поставив вимогу теоретичного й експериментального вирішення конкретних завдань. Під впливом ідей Відродження поступово пориває зі схоластичними традиціями та наближається до практики. Компас, порох, друкування книг були тими фундаментальними відкриттями, що поклали початок міцному союзу науки, техніки й виробництва. Його символом стали створена ткачем Харгрівсом і привласнена фабрикантом Аркрайтом прядка “Дженні” (1765р.) і парова машина механіка університету в Глазго (Англія) Дж. Уатта (1784р.). Промисловий переворот відкрив другий етап історичної взаємодії в системі “наука-техніка-виробництво” і започаткувала активне використання науки в промисловості й інших галузях суспільного життя.

Г. Галілей, І. Ньютон, Е. Торрічеллі, Е. Маріот, Ж.Л.Д”Аламбер, Р.А. Реомюр, Г. Деві, Л. Ейлер та багато інших вчених, інженерів, практиків створили науці репутацію прислужниці виробництва. Наука підготувала грунт і постала головним спонукальним чинником виникнення машинного виробництва.

Воно змінює роль і функцію людини у виробництві: вже не знаряддя праці доповнює сукупного робітника, а навпаки, людина доповнює машинну (не рух знаряддя визначається рухом людини, а рух людини – рухом машини). Виникнення машин започатковує новий етап розвитку виробництва і техніки – механізації виробництва. Механізм стає головним агентом виробництва, а людина перетворюється на його додаток. Людина позбавляється суб’єктивності, творчості. Вільного руху думки. Вона “притирається” до машини, живе й рухається у темпі й межах, які обумовлені “життям” машини. Такий характер виробництва, з одного боку, дає змогу підприємцю інтенсифікувати працю робітника до надлюдських можливостей (Тейлор Ф. У. Научная организация труда. - М.,1925), з другого – призводить до глибокого відчуження праці, що не може бути вилучене інакше, як шляхом радикальної зміни становища людини у виробництві, перетворення її з додатка на суб’єкта. Історія знає два шляхи вирішення цієї проблеми: революційно-соціалістичний, яким пішла наша країни, й реформістсько-технологічний (економічний), що обрали й реалізували (зробивши висновки з російської революції 1917р.) більшість країн західного світу.

Сутність науково-технічної революції

(загальна характеристика)

“Науково-технічна революція – це корінні, якісні зміни, які відбуваються в сучасній системі науки і техніки, що охоплюють всі компоненти цієї системи, всі сторони технологічних відносин і характеризуються передусім тим, що техніка вступає в новий етап свого розвитку – етап автоматизації, яка становить собою генеральний напрямок виробничого застосування результатів науково-технічної революції. Машинне виробництво, при якому робітник змушений безпосередньо брати участь в технологічному процесі, виконувати технічні, машинні функції, починає звільняти місце автоматизованому виробництву, де предмет праці обробляється повністю самою технічною системою, яка діє без прямої участі робітника. В розвинутих формах автоматизації системі автоматичних ліній надається кібернетична апаратура, яка здійснює розрахункові, контролюючі, управляючі функції. Кібернетична техніка втілюється не тільки в матеріальне виробництво, а і в управлінську діяльність, у сферу обслуговування, науку, освіту. В ході науково-технічної революції змінюються і технологічні методи виробництва. Механічна технологія обробки засобів праці, яка займала домінуюче становище в матеріальному виробництві, витісняється більш ефективними методами, при яких змінюється не просто форма предмета, але і молекулярна та атомна структура речей, відбувається їх перетворення в нову речовину з заданими властивостями. Така хімічна технологія виробництва синтетичних матеріалів, методи виробництва атомної енергії, використання плазмохімічних процесів, лазерів, закритої технології високих та низьких