Не вимагає особливих доказів те, що в ХХІ столітті (проте, як і в ХХ) будуть домінувати ті держави, які будуть володіти науковим капіталом. Це потребує в свою чергу розвитку освіти, так як тільки освічене покоління може раціонально використовувати досягнення науки і техніки, а також проведенні наукових досліджень, передусім в фундаментальні науки, які здійснюють прорив в галузі наукових відкриттів.

Науково-технічна революція стала складовою частиною сучасного світу. Вона увійшла у всі структури суспільних відносин. Тому вона не може не впливати на розвиток соціуму, на світогляд людей і в цілому на майбутнє людства. Ось чому багато філософів (і не тільки філософи) досліджують її з точки зору той ролі, яку вона відіграє в сучасному суспільстві і в формуванні нових соціальних структур. В результаті довгих роздумів вони прийшли до висновку, що ні духовні, ні економічні фактори сьогодні не детермінують суспільний розвиток. Таку детермінацію начебто здійснює техніка. Інакше кажучи, всі попередні детермінанти замінені технологічним детермінізмом. (Детермінізм – вчення про всезагальний, закономірний зв’язок, причинну обумовленість усіх явищ.)

Але техніка не може бути головною детермінантою суспільного розвитку. Її не слід розглядати у відриві від суспільних відносин і суспільних потреб. Техніка сама собою не функціонує без людей, без їх взаємодії в процесі виробництва перетворюється в гору мертвих металів. Вона пронизує всі сфери суспільного життя, але ніде не виступає самостійно і, звісно, не може претендувати на роль детермінанти історичного розвитку. (Філософія. Підручник за ред. Гобзова. С.90-91).

Впровадження науки і техніки у виробництво пов’язане із зміною його трудомісткості, матеріаломісткості, енерго- і фондо-місткості. НТП сприяє значному поширенню у народному господарстві трудо-, матеріало- і енергомістких технологій, тобто переходу до ресурсозберігаючого типу відтворення. Тому в структурі суспільно необхідних затрат на виробництво продукції відбуваються істотні зміни, зумовлені впливом науково-технічного прогресу. Зокрема, скорочується частка живої праці, знижуються витрати сировини, енергії, палива.

Впровадження електронної техніки відкриває можливість переходу на безлюдну технологію, роботу технологічного устаткування з мінімальною кількістю зайнятих на виробництві. Широке впровадження ресурсозберігаючих напрямів НТП – передової техніки і технології, що передбачають комплексність, безвідходність переробки сировинних ресурсів, економне використання сировини і основних матеріалів, спрямоване на збільшення випуску кінцевої продукції, її виходу із залучуваних у виробництво матеріальних ресурсів. Знижується собівартість продукції.

Використання нової техніки впливає на підвищення ефективності використання виробничих ресурсів, що забезпечує зростання інтенсифікації виробництва. (Тимощук Л.О. Вплив НТР на ефективність виробництва. С.21-23.)

Роль нововведень та новшеств на розвиток технічної бази суспільства

Науково-технічний прогрес можна розглядати не тільки як фактор розвитку сучасного індустріального суспільства, а також як загальну властивість суспільного розвитку. Це найбільш загальна категорія таких наук, як економіка, наукознавство, філософія. Науково-технічний прогрес відбувається в процесі взаємодії між наукою та виробництвом і може здійснюватись у різних формах: у формі процесу створення нової техніки (ПСНТ) і у формі нововведення. У дослідженнях радянських вчених та спеціалістів у більшій мірі використовувався термін “процес створення нової техніки”, який складався з шести стадій: науково-технічне прогнозування, Фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробки (конструкторські, технологічні, проектні), освоєння стабільного виробництва, стабільне (серійне, регулярне) виробництво.

Деякі стадії в конкретних умовах можуть і не виконуватися. Наприклад, якщо під час розробки нової продукції використовується уже відомий фундаментальний принцип, то стадія фундаментальних досліджень може і не використовуватись.

Поняття нововведення визначається як процес створення і реалізації науково-технічних досягнень з метою задоволення нової або існуючої суспільної потреби, яка супроводжується комплексом більш чи менш масштабних змін у сфері виробництва та експлуатації. Основу нововведення складає новшество як результат науково-технічної діяльності. До нової техніки, згідно цього поняття, відносяться також новостворені матеріали, речовини або нові проекти організації виробництва. Таким чином, нововведення коротко можна охарактеризувати як процес створення і реалізації новшества. Нововведення як процес в значній мірі характеризується широким розповсюдженням новшества.

У нововведеннях особливий акцент робиться на інноваційному потенціалі новшества, пов’язаних з ним змінах у навколишньому середовищі, як речовому, так і соціальному.

Все вищесказане дає змогу вважати нововведення особливою формою реалізації науково-технічного прогресу на відміну від іншої його форми ПСНТ. Обидві ці форми мають велике значення для реалізації науково-технічного прогресу.

І якщо нововведення характеризується широким розповсюдженням новшеств, то за формою ПСНТ розробляються в основному унікальні види продукції, наприклад, телескоп з 8-метровим дзеркалом, унікальне ковальсько-пресове устаткування, гідрогенератори і т.п. Нововведення часто пов’язано з реалізацією винаходів і відкриттів, які мали дуже широке розповсюдження в народному господарстві: порошкова металургія, електрогідравлічний ефект, лазерна технологія, плазмова різка металів, рідкокристалічні матеріали, комплексони, технологічні прискорювачі та ін.

Структура нововведення в часі характеризується інноваційним циклом, який складається з окремих стадій та етапів. До їх числа повинні входити такі стадії та етапи, як розповсюдження новшества, аплікаційні дослідження і т.п., тобто є стадії та етапи, які забезпечують найбільш повне використання інноваційного потенціалу новшества, як екстенсивне (використання на кількох об’єктах), так і інтенсивне (використання даного технічного принципу або фізичного ефекту в інших сферах науки і техніки). Інноваційний цикл має дискретний, а інноваційний процес – постійний характер.

Загальними цілями науково-технічного розвитку є задоволення суспільних потреб, оновлення засобів виробництва. Нові технології