вносять, як правило, корінні зміни в процес виробництва і суттєво підвищують його технічний рівень. Але постає питання, яка доля позитивних науково-технічних результатів повинна бути застосована. Добиватися негайного застосування усіх новшеств було б невірним. Науково-технічні результати можуть бути різними за своєю значимістю, можуть не підлягати застосуванню, можуть випереджувати свій час. Питання застосування новшеств потрібно розглядати у взаємозв’язку з їх оцінкою, класифікацією за значимістю, ідентифікацією за певними ознаками. Від виду новшества залежить вибір відповідної організаційної форми його реалізації. З врахуванням цих обставин усі науково-технічні новшества або результати слід підрозділяти на чотири групи:
Нові фізичні ефекти і технічні принципи дії. Ці новшества мають значення в різних сферах життя суспільства як основа для створення нових засобів виробництва, предметів споживання, технологій. Прикладом таких новшеств може служити теорія резонансних машин, яка розкриває принципово нові можливості для створення технічних пристроїв, як лазер, прискорювач заряджених частин, такі новшества, як нова елементна база мікроелектроніки також повинні бути віднесені до цієї групи новшеств, так як самі собою вони є основою для створення нових засобів виробництва, нових технологій, іншими словами, вносять корінні зміни в матеріально-технічну базу суспільства.
Нові технології. Як правило, ці новшества мають міжгалузеве значення і вносять корінні зміни в способи виробництва. Прикладом такого роду новшеств може служити порошкова металургія, застосування якої забезпечує суттєву економію ресурсів і корінним чином змінює технологію виготовлення металевих виробів.
Нові пристрої, матеріали. Ці новшества мають значення в різних сферах життя суспільства як предмети виробничого і невиробничого споживання. Такі новшества дають відчутний ефект при доволі широкому їх розповсюдженні. В якості прикладів можна привести нові засоби пересування, нові побутові прилади, промислові роботи, композиційні матеріали, пластмаси.
Нові конструкції існуючих пристроїв, модифікації речовин і матеріалів, зміни в існуючій технології, нові конструкції деталей, іншими словами, новшества, які сприяють еволюційним змінам в засобах виробництва і предметах споживання. Ці новшества мають значення як основа для модернізації існуючих пристроїв, матеріалів, технологій.
Технократизм – напрям сучасної соціальної філософії
В соціальній філософії існує такий напрям – технократизм, що виник у середині ХХ ст. як відповідь на потребу переосмислення життєвих реалій з бурхливим розвитком науки, техніки, технології, виробництва.
Основи філософії сучасного технократизму закладені працями таких відомих мислителів, як М. Бердяєв, К. Ясперс, хоч народження її відносять до праць німецьких вчених І. Бекмана “Керівництво технології”, 1777р. Та Е. Каппа “Головні риси філософії техніки”, 1877р. Серед сучасних теоретиків технократизму вирізняються постаті Д. Белла, О. Тоффлера, Г. Кана, Р. Арона, Ж. Фурастьє, З. Бжезинського. Від “технологічного детермінізму” Т. Веблена, Е. Бернштейна та К.Каутського через соціальну філософію техніки М. Бердяєва, М. Хайдеггера і К. Ясперса до сучасного постіндустріалізму Д. Белла, Дж. Голбрейна, О. Тоофлера, й З. Бжезинського – такий шлях подолав технократизм, доки посів гідне місце серед соціально-філософських течій ХХ ст.
Основні сюжетні лінії філософії технократизму концентруються навколо ідеї про роль техніки, технічного прогресу, машин і технологій у суспільних змінах сучасної доби. Сучасний технократизм відмовився від однозначного захоплення технічно-технологічним чинником, притаманним його попередникам, Він наполегливо, хоч і не завжди послідовно, обстоює погляд на суспільство як систему взаємодіючих чинників – техніки й технології, соціальної структури й політики, цінностей і культури, динаміки потреб тощо. Одним із перших серед всесвітньо відомих філософів середини ХХ ст. обґрунтовані міркування з цього приводу виклав М. Бердяєв.
До проблеми “людина і машина” філософ звертається неодноразово. Першою спробою осягнення феномену техніки стала праця М. Бердяєва “Дух і машина”, 1915р. Автор розглядає техніку як чинник, що розкріпачує дух людини, звільняє його від “тягаря матеріальності”. Російська свідомість, на думку М. Бердяєва, має відмовитись від народницько-слов”янофільської утопічної свідомості й “мужньо перейти до складного розвитку і до машини”.
Згодом, у 20-х роках, коли про вирішальну роль техніки в житті суспільства говорили майже всі освічені люди (ідеологи технократичних утопій а їхні опоненти, футуристи й пролеткультівці, художники революційного авангарду й молоді слухачі бердяєвської “Вільної академії духовної культури”), М. Бердяєв несподівано переглядає свою оцінку ролі машини в житті суспільства, Він вважає, що машина підкорила людині не тільки сили природи, а й саму людину; машина не тільки у чомусь звільняє, але й по-новому закабаляє людину. “Ця нова страшна сила руйнує природні форми людини, - пише М. Бердяєв. – Вона піддає людину процесу розщеплення, розподілу, внаслідок чого людина нібито перестає бути природною істотою, якою вона була раніше” (Бердяєв Н.А. Смысл истории. – Бердин, 1923.-с.182).
Пізніше було надруковано статтю м. Бердяєва “Людина і машина” (Париж, 1933), де техніка розглядається як остання любов людини, як чудо і водночас як засіб, а не мета людського існування, Техніка має підпорядковуватися “духу”. Не може бути технічних цілей життя, можуть бути лише технічні засоби, розмірковує автор, бо “цілі життя завжди містяться в іншій сфері – в сфері духу”
Техніка необхідна людині, яка за своєю природою є творчо. Істотою, вважає Бердяєв. Людина створює техніку, що є продуктом творчого духу людини і постає як результат “прориву духу в природу й втілення розуму в стихійні процеси”. Разом з тим техніка “повстає проти людини”. Людина неспроможна оволодіти створеною нею технікою, яка виривається з-під влади людини і “хоче, щоб людина була її образом і подобою”. Проте це принципово неможливо. Людина. Підкреслює Бердяєв, не може уподібнитися машині, бо вона створена “за образом і подобою Бога”! Техніка ніколи не зможе “машинізувати”