Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна лише після їхньої осадки.

2.3 ХАРАКТЕРИСТИКА НЕОБХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ВИМОГИ ДО НИХ

Штукатурні розчини бувають прості і складні. Якщо у складі розчину один в’яжучий матеріал, розчин називають простим (вапняний, цементний, гіпсовий тощо), два і більше в’яжучих - складним (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий тощо).Розчин повинен бути пластичним, мати потрібну рухомість і водоутримувальну здатність.

Пластичним називають розчин, який легко розрівнюється на поверхні штукатурним інструментом, не утворюючи щілин. Пластичний розчин добре приліпає до поверхні і зчеплюється з нею.

Пластичність залежить від співвідношення в розчині в’яжучого матеріалу і заповнювача. У пластичних розчинах міститься 25-35% в’яжучого матеріалу, для економії якого в розчин додають пластифікатор: глину, пластифікатор БС тощо. Розчин з недостатньою кількістю в’яжучого матеріалу називають пісним, а з надмірною кількістю - жирним.

Щоб визначити пластичність (жирність) розчину, його досит пригладити кельмою. Якщо під кельмою утворюється гладенька без щіли смуга, то розчин пластичний. З цією ж метою можна занурити у розчин витягнути дерев»яну рейку або ручку лопати (якщо вона непрооліфлеш Якщо розчин прилипне до них, то він пластичний, має достатню жирість.

Рухомість розчину залежить від кількості води в ньому: чим биты води, тим він рухоміший і навпаки. Рухомість розчину вимірюють допомогою металевого конуса масою 300г, який має поділки від 1 до 15 І для визначення рухомості конус встановлюють так, щоб його верші дотикалась до поверхні розчину і відпускають. На скільки сантиметрів ко занурився у розчин, така й буде його рухомість.

Рухомість розчину для штукатурних робіт повинна бути: для першого підготовчого шару ( обризку) - 10-12см; для другого (грунту) - 7-9 см; для опоряджувального шару (накривки) - 10-12 см.

За міцністю штукатурні розчини поділяють на такі марки: 25, 50, 75, 100. Склад розчину записують цифровим співвідношенням його масових або об»ємних (здебільшого) частин, наприклад: цементний розчин 1:3. Це означає , що для приготування такого розчину слід брати за об’ємом одну частину цементу і три піску. Для приготування цементно-вапняного розчину 1:5 треба брати одну частину цементу, одну частину вапняного тіста і п»ять частин піску.

Розчин приготовляють механізованим способом у розчинорозмішувачах. При великих обсягах робіт або в разі застосування розчинів з додаванням гіпсу їх готують у ящиках.

Додаток гіпсу до вапняного розчину (% об’єму розчину)

На підготовчий шар (обріз, грунт) 10-30

На опоряджувальний шар (накривку) 50

На штукатурення стель

На підготовчий шар 30-50

На опоряджувальний шар 50-70

Для виконання внутрішніх архітектурних деталей

На підготовчий шар 50-70

На опоряджувальний шар 100

Спосіб приготування вапняного розчину. У посудині розводять вапно водою до утворення вапняного молока. Потрібну кількість піску насипають в ящик, додають вапняне молоко і добре перемішують.

Для штукатурення дерев’яних поверхонь і витягування внутрішніх карнизів застосовують вапняно-гіпсові розчини, які готують на основі вапняного розчину, додаючи до нього потрібну кількість гіпсу.

Спосіб приготування цементно-вапняного розчину.

В ящик насипають потрібну кількість піску і цементу, суміш гарцюють. У перегарцьовану суміш вливають окремо приготовлене вапняне олоко і добре перемішують.

Механізованим способом розчин готують у пересувних розчинозмішувачах.

2.4. ПІДРАХУНОК ВИТРАТИ МАТЕРІАЛІВ НА ВИКОНАННЯ ДАНОЇ РОБОТИ

Виконати поліпшену штукатурку кімнати розміром 6x3x2.7м має одне вікно 2.3x1.Зм одні двері розміром 2.4x1.4 На один м2 витрата розчину 0,02мЗ. Скільки розчину витрачено на всю кімнату.

РОЗВ"ЯЗАННЯ:

1. Взнаємо площу однієї стіни

(6 х 2,7) х 2 = 32,4 м2

2. Взнаємо площу стін по ширині

(Зх2,7)х2 = 16,2 м2

3. Знаходимо площу всієї кімнати

32,4+ 16,2 = 48,6 м2

4. Знаходимо площу вікна

2.3 х 1,3 = 2,99 м2

5. Знаходимо площу дверей

2.4 х 1,4 = 3,36 м2

6. Взнаємо площу вікон і дверей

2,99+ 3,36 = 6,35 м2

7. Від площі кімнати віднімаєм площу вікон і дверей

48,6-6,35 =42,25 м2

8. Скільки розчину витратили на всю кімнату

42,25 х 0,02 = 0,8450 мЗ

Відповідь: на всю кімнату витратили 0,8450 мЗ розчину = 0,85мЗ

2.5. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТРУМЕНТІВ ТА ОБЛАДНАННЯ

Для підготовки поверхні під штукатурення, нанесення та розрівнювання штукатурного розчину застосовують ручні та механізовані інструменти. Механізовані інструменти полегшують працю штукатура і прискорюють виконання робіт

Штукатурний молоток - застосовують для прибивання дранки, дерев"яних рейок до поверхні і насікання кам"яних поверхонь за допомогою троянки, cкарпеля та інших інструментів. Молоток з одного боку має балок, а з другого - проріз для витягування цвяхів. Маса його-600г.

Для насікання тільки кам"яних поверхонь користуються спеціальним насікальним молотком, маса якого 1кг.

Бучарда - застосовується для шорсткості на кам"яних поверхнях пі; час підготовки іх під штукатурення, ; також для обробки шару затверділе штукатурки. Бучарда металева, маса : 1,2-1,5кг. На торцевих боках зроблена насічка у вигляді металевих зубці пірамідної форми. Кількість зубців різна (16 і 32), що дає змогу при обробці декоративної штукатурки одержати різь фактуру поверхні.

Троянкою - розчищають та поглиблюють шви у цегляній кладці, а також насікають бетонні і цегляні поверхні для збільшення їхньої шорсткості. Робоче лезо троянки зубчасте.

Для механізованого насікання поверхні використовують електричні або пневматичні відбійні молотки.

Сокіл - використовують для підтримання невеликої кількості розчину на певній відстані від поверхні під час штукатурення. Соколом також можна наносити розчин на поверхню і ущільнювати його. Виготовляють цей пристрій з деревини (ялини, сосни) або алюмінієвого листа розміром 400x400 чи 400х450мм, завтовшки не більше 15мм. Верхня робоча поверхня сокола має бути рівною, без щілин і пошкоджень.

Штукатурна лопатка - або кельма призначена для накидання розчину з сокола або ящика на поверхонь. Кельмою можна