4-3. ВТРАТА ТЕПЛА ВІД ХІМІЧНОГО НЕДОПАЛЮВАННЯ ПАЛИВА

В продуктах згоряє можуть знаходитися в газоподібній фазі продукти неповного згоряє, частина початкового палива З, Н2, СН±. і інші гази. Їх догорання за межами топочной камери неможливе унаслідок недостатньо високої для цього температури.. Тепло, .которое могло бути виділене в топочной камері у разі догорання газоподібних-горючих, складає хімічне недопалювання.

Втрату тепла від хімічного недопалювання; визначають по .формуле

Q3=vcoqco+^Qh,+

4-VCHQCH, кдж/кг або кдж/м'; (4-8)»"

-здесь Vco, VH, VCH —объем горючих газів в

продуктах згоряє, м?\кг або мъ\мг\

Qc0, QH, QCH —'теплота згоряє відповідних горючих газів, кдж/м3. \

При спалюванні твердого і рідкого палива вміст в продуктах згоряє Н2 і СН4 нікчемний, а тому втрату тепла від хімічного недопалювання визначають за змістом З. Підставивши значення Qco=12 700 кдж/м3 і виразити об'єм Vco через процентне містити т/ С0

ние окисли вуглецю, тобто Vco=Vc.r-jQQ, а також взявши до уваги формулу (3-306), одержимо:

^ = 237(Сі + 0,3758Р) '^_, кдж/кг.

(4-8а)

Цією формулою зручно користуватися при обробці результатів теплотехнічних випробувань, одержаних газовим аналізом. При проектуванні втрату тепла від хімічного недопалювання виражають у відсотках і оцінюють на підставі нормативних рекомендацій, що характеризує допустимий вміст З в продуктах згоряє. Звичайно ця втрата невелика, вона залежить від виду палива і способу його спалювання. При порушеннях режиму експлуатації топки втрата тепла Q3 може істотно зрости. Основними чинниками, що викликають хімічне недопалювання, є: недолік повітря для горіння, погане перемішування повітря з паливом і недостатня тривалість перебування газів в топочной камері.

Звичайно час перебування газів в топочной камері вельми обмежено — всього 1,5— 2 сік; протягом цього часу горючі гази повинні встигнути повністю згоріти. При недостатньому об'ємі топки або спалюванні надмірно великої кількості палива в даному об'ємі (форсировка топки), а також при недосконалому заповненні топки факелом горіння не встигає завершитися. Чим менше тривалість перебування горючих газів в топці, тим більше хімічне недопалювання. При дуже тривалому перебуванні газів в топці недопалювання також зростає, що пояснюється зниженням температури при малій витраті палива, віднесеній до одиниці радіаційної (охолоджуючої) поверхні топки. Звичайним результатом, ведення такого режиму є нестійкість горіння, різке зростання хімічного недопалювання, а при спалюванні пылеуголь-ного палива і згасання факела.

4-4. ВТРАТА ТЕПЛА ВІД МЕХАНІЧНОГО НЕДОПАЛЮВАННЯ ПАЛИВА

Втрата тепла від механічного недопалювання виникає через те, що частина палива, що поступило в топку, з різних причин не бере участь у всіх стадіях процесу горіння і віддаляється з парогенератора. Отже, кількість тепла, яке повинне було виділитися при повному тому, що згоряє палива, насправді не виділяється; це викликає втрату тепла від механічного недопалювання палива.

Якщо хімічне недопалювання характеризується наявністю в продуктах згоряє незгорілих речовин в газоподібній фазі, то механічне недопалювання характеризується наявністю незгорілих речовин в твердому вигляді. Можна вважати, що частина незгорілого палива, знаходячись якийсь час в топці, встигла виділити летючі речовини і неповністю згоріле паливо, що видаляється з агрегату, складається тільки з вуглецю і золи.

При камерному спалюванні твердого палива втрата тепла від механічного недопалювання складається з втрати з шлаком QtuJI і віднесенням

дун

Втрата тепла з шлаком Q"" виникає від того, що розплавлений при високій температурі в топці шлак потім застигає, внаслідок чого неповністю згорілі частинки палива опиняються в ньому заплав-ленними. Це утрудняє випалювання горючих елементів, і вони віддаляються разом з шлаком.

Втрата з шлаком залежить: від властивостей палива — його зольности, температури плавкості золи і виходу летючих; методу спалювання — видалення шлаку в твердому або рідкому стані і умов експлуатації — ступені форсировки процесу горіння, тонкості помелу палива.

Втрата тепла з віднесенням QyH викликається тим, що невеликі частинки палива і заплавленные в золі горючі елементи, підхоплені потоком продуктів згоряє, несуться по газовому тракту. Частина цього віднесення осідає на конвективних поверхнях нагріву, а основна його маса проходить транзитом через парогенератор і разом з летючою золою утримується золоулавливающей установкою.

Чинниками, що впливають на втрату тепла з віднесенням, є: тонкість помелу, вихід летючих, температура і тривалість перебування в топці продуктів згоряє і віднесення, що міститься в них, надлишок повітря і аеродинаміка топки. Не дивлячись на більш тонкий помел, який застосовується для малореакцион-

ных палив, втрата з віднесенням при їх спалюванні*

выше.

При проектуванні парогенераторів втрату тепла від механічного недопалювання виражають у відсотках, і нею задаються на підставі рекомендацій Нормативного методу (див. табл. 8-2). Втрату тепла від механічного недопалювання при випробуваннях визначають по -содержанию горючих речовин у відборах проб з шлаку і віднесення. Проте відбір представницьких проб шлаку і золи і визначення горючих речовин в пробах є важкою задачею. Залежно від якості палива і конструкції топочного пристрою втрата тепла від механічного недопалювання при пилоподібному спалюванні звичайно складає 0,5—6% | При жидком* і газовому паливі втратою д4 нехтують.

4-5. ВТРАТА ТЕПЛА ВІД ЗОВНІШНЬОГО ОХОЛОДЖУВАННЯ ПАРОГЕНЕРАТОРА

Ця втрата викликається тим, що обмурівка і обшивка парогенератора і такі його елементи, як барабан, колектори, трубопроводи, маючи температуру більш високу, ніж температура навколишнього атмосферного повітря і «близько розташованого устаткування, віддають їм частину свого тепла, що і складає втрату Q5.

Втрата від зовнішнього охолоджування тим -больше, чим вище температура обмурівки і ізоляції. Згідно ПТЕ всі зовнішні поверхні парогенератора повинні мати ізоляцію, що забезпечує їх температуру не вы-тае