Але нафтові промисловці не втрачали надії знайти в Долині значні поклади нафти. На Підлівче не раз навідувалися підприємці з Борислава і Львова, цікавлячись перспективами нафтовидобутку. Врешті, фірма "Польмін" в 1935 році забурила тут дві свердловини. В одній із них на глибині 471-472 метрів було відкрито шар насичених нафтою пісковиків. Однак продуктивність їх була незначною і свердловину поглиблювали дальше. Цікаво також і те, що, починаючи з глибини 250 і до 350 метрів, буровики натрапили на поклади кристалічної солі.

Видобуток нафти з пробурених свердловин (переважно в межах 150-500 метрів) був невисокий. Збереглися відомості про те, що в 1935 році в Долині видобуто 6,5 тонн нафти. І все ж за рахунок буріння нових свердловин видобуток нафти збільшувався і в 1939 році було видобуто 415 тонн.

Після війни в Долині була створена дільниця з видобування нафти, яку очолював майстер Петро Кульчицькпй. Але в подальшому родовище виснажувалось, видобуток нафти знижувався і в 1949 році із 20-ти свердловин видобувалась всього одна тонна нафти за добу. Тому дільницю було ліквідовано і передано Підляській дільниці того ж Ріпнянського нафтопромислу.

Збереглося інтерв'ю з майстром цієї дільниці Л.Г.Шереметою, який засвідчив, що при видобуванні нафти в Долині не було ніякої механізації, переважала ручна виснажлива праця. Глибинні помпи за допомогою спеціального коромисла приводились в дію зусиллями двох-трьох робітників. Видобуту нафту зливали в дерев'яні бочки і возами доставляли в с. Креховичі, де її наливали в залізничні цистерни і відправляли в м. Надвірну на нафтопереробний завод.

Всього з родовища Підлівче було видобуто 3359 тонн нафти. В 1953 році у зв'язку з низькою рентабельністю видобуток нафти було припинено.

Разом з тим, наявність в Долині хоч і незначних запасів нафти, дала підставу геологам розпочати у повоєнний період пошуки нових родовищ в Долинському нафтопромисловому районі.

Відкриттю Долинського нафтового родовища передувала наполеглива, цілеспрямована праця цілої плеяди вчених-геологів таких, як Б.В. Глушко, Г.Н. Доленко, О.С. В'ялов, P.M. Ладиженський, В.Б. Порфир'єв та багато інших, які по новому підійшли до вивчення геологічної будови регіону, формування покладів і накопичення промислових запасів нафти і газу. На цій основі були видані теоретичні обґрунтування і з достатньою точністю практичні рекомендації щодо закладання перших пошукових свердловин у межах Долинського району.

У вересні 1949 року в Долині розпочато буріння глибокої розвідувальної свердловини № 1. Очолював бригаду майстер В.Т. Трапінзон. Робітничий колектив складався в основному з молодих випускників Бориславського ремісничого училища. Буріння свердловини проходило із "значними ускладненнями, які обумовлені недосконалою технікою, відсутністю необхідних хімічних реагентів та й практичного досвіду в бурової бригади. В таких умовах все-таки свердловина була пробурена до глибини 1818 метрів і відкрила продуктивні верхні шари менілітового покладу Долинського родовища. Однак надалі на глибині 1800 метрів сталося обвалювання породи, якою приходило бурильний інструмент. Кількаразові спроби звільнити його закінчилися нафтогазовим проявленням, яке перейшло у фонтан.

Відомо, що відкритий нафтовий фонтан в бурінні вважається надзвичайною подією, а для довкілля - небезпечною екологічною катастрофою. Але в цьому випадку - це була величезна радість для нафтовиків Долини. Адже було відкрите нове потужне нафтове родовище.

Ліквідація фонтану проходила в надзвичайно складних умовах, бо для цього не було ні спеціальної техніки, ні відповідних пристосувань.

"Коли я довідався про відкритий фонтан, - згадує, майстер Л.Г. Шеремета, - негайно приїхав з Ріпного в Долину. Побачив страшну картину повітря навкруги було сильно загазоване, свердловина викидувала майже 100 тонн нафти за добу - стільки, скільки видобував весь Ріпнянський нафтопромисел, територія навколо свердловини залита нафтою".

На ліквідацію аварії було залучено робітників з усіх дільниць нафтопромислу № 6, наявну техніку. Одні робітники копали амбари, інші згрібали розлиту нафту. Оперативно вирішувалося питання транспортування нафти, для чого на автомобілях встановлювалися ємкості і т. ін. Майже два тижні йшла підготовка до глушіння фонтану. Спочатку було демонтовано бурове обладнання, а потік нафти спрямовано в земляні амбари. Підготувавши фонтанну арматуру і вивчивши поведінку свердловини, у перерві між викидами встановили трубну головку і гирлову арматуру. Під фонтаном і з великим ризиком в свердловину були спущені насосно-компресорні труби. Таким чином, дякуючи самовідданій праці нафтовиків, фонтан у стислі строки був приборканий.

Отже, велика долинська нафта була відкрита. Виникла проблема, як її взяти. Адже треба було все починати з нуля. В першу чергу необхідно було побудувати нафтозбірники, нафтопроводи, насосну станцію, наливну естакаду, котельню, об'єкти електро і водопостачання, під'їзні дороги тощо. Перші роботи по облаштуванню здійснювались силами Ріпнянського нафтопромислу, який в той час очолювали відомі спеціалісти О.О. Ляшенко, Е.Б. Чекалюк. В жовтні 1950 р. в Долині була створена дільниця з видобутку нафти, яку очолив молодий спеціаліст, випускник Дрогобицького нафтового технікуму І.М. Флюнт.

Враховуючи перспективи розвитку нафтогазовидобутку в регіоні, в серпні 1952 р. був створений укрупнений Долинський нафтопромисел № 1 об'єднання "Укрнафта". Начальником і головним інженером промислу були призначені спеціалісти з Борислава Л.М. Перебаєв і О.І. Гайворонський, а головним геологом - випускник Львівської політехніки М.І. Шубін.

Отже, з часу утворення нафтопромислу всі роботи по створенню виробничої і соціальної інфраструктури перейшли у його ведення. Велику допомогу в облаштуванні нафтопромислу продовжували надавати нафтовики Ріпного і Борислава. Звідси в Долину доставлялось демонтоване на їхніх дільницях, хоч і застаріле (австрійського і польського виробництва) обладнання, а