транспортується нафтопроводом Струтин-Долина нафта Струтинського і Спаського родовищ. На термохімічній установці головних споруд здійснюється обезводнення, обезсолювання, очищення від механічних домішок та доведення нафти до товарної якості. До 1998 р. вся товарна нафта перекачувалась по нафтопроводу (58 км) в м. Дрогобич на ВАТ "Нафтопереробний комплекс "Галичина". Варто відзначити, що нафта Долинських родовищ має високу якість. В ній відсутні шкідливі сполуки сірки, вміщує в собі до 12% парафіну і смол. При переробці з неї отримують понад 50 відсотків високоякісних світлих нафтопродуктів, мазут, бітум і парафін. Починаючи з 1998 p., майже 80 відсотків Долинської нафти транспортується потужними нафтовозами в м. Надвірну на ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Для цього на головних спорудах побудовано наливну естакаду, потужність якої може забезпечити поставку в Надвірну всієї Долинської нафти.
В процесах нафтогазовидобування застосовується найновіша на даний час техніка і технологія, що у поєднанні з оптимальною структурою управління забезпечує в умовах ринкової економіки досягнення високих техніко-економічних показників.
Розробка родовищ з важковидобувними запасами вуглеводнів в умовах чергування в продуктивній 150-600 м товщі невеликої товщини пластів пісковиків, алевролітів і аргілітів викликала потребу шукати відповіді на питання: який режим роботи покладу буде оптимальним, яке відкриття пластів забезпечить всеохоплююче під'єднання їх до розробки, які методи впливу на привибійну зону зможуть підвищити її фільтраційні властивості, при яких гідродинамічних дослідженнях свердловин можна отримати фільтраційні параметри пластів в умовах припливу газованої рідини?
Нагнітання води в продуктивні горизонти здійснюється на Долинському, Північно-Долинському, Струтинському і Спаському родовищах в об'ємах, які перевищують в пластових умовах об'єм видобутої із них рідини і газу, що не допускає зменшення енергетичних ресурсів пласта.
З початку впровадження системи ППТ ведуться пошуки її удосконалення і підвищення ефективності. З цією метою в 1966 р. в промислових обсягах впроваджена гідроімпульсна дія (циклічне нагнітання води) на продуктивні пласти вигодського і манявського покладів Долинського родовища, що дало можливість додатково видобути більше 2 млн. тонн нафти.
З метою під'єднаний до розробки застійних літологічне або тектонічно-екранованих в напрямку переміщення фронту води зон на окремих дільницях нагнітання води у свердловини чергується з відбором із них рідини від чого додатково видобуто більше 200 тис. тонн нафти.
Для поліпшення системи розробки та інтенсифікації системи заводнення Струтинського родовища у 1975 р. впроваджено циклічне нагнітання води, а для кращого відмиву нафти в продуктивних пластах в період 1974-1991 p.p. формується облямівка водних розчинів поверхнево-активних речовин (ПАР) з наступним просуванням її нагнітанням води. Ці заходи за розрахунками авторів проекту дадуть можливість в кінцевому результаті видобути 34,3% наявних у покладі запасів вуглеводнів.
Ефективність впровадження системи ППТ підтверджується додатковим видобутком нафти, який становить більше 90% загального, а досягнутий коефіцієнт нафтовилучення в 1,5-4,5 рази більший можливої його кінцевої величини при розробці покладів у режимі розчиненого газу.
На сучасній стадії розробки родовищ умови видобутку вуглеводнів погіршилися внаслідок значного вироблення їх запасів. Основні об'єкти розробки Долинське і Північно-Долинське родовища, з яких відібрано більше 90% видобувних запасів нафти, вступили у завершальний етап розробки. В цілому по управлінню відібрано 83% видобувних запасів нафти.
Одним з напрямків поліпшення процесу розробки покладів, що впроваджується в управлінні, є залучення до розробки запасів нафти застійних зон. З цією метою згущається сітка видобувних свердловин в поєднанні із зміною фільтраційних потоків в пластах. Згущення здійснюється як бурінням нових, так і переведенням свердловин з нижчележачих на вищележачі горизонти. Зміна напрямку фільтраційних потоків забезпечується введенням в дію нових нагнітальних свердловин. З цією метою проектом до розробки передбачено по мепілітовому покладу Долинського родовища пробурити 25 видобувних і 11 нагнітальних свердловин.
Від впровадження з 1985 р. згущення сітки свердловин додатково видобуто 451,8 тис. тонн нафти.
На черзі в нафтогазовидобувному управлінні буріння 2-х свердловин з горизонтальним стовбуром, за результатами чого буде отримана відповідь про доцільність більш широкого застосування його в подальшій розробці покладів.
Іншими напрямками інтенсифікації видобутку вуглеводнів, які застосовуються на родовищах Долинського регіону, є методи штучного впливу на привибійну зону, обмеження припливу пластових вод, оптимізація режиму роботи свердловин. Особливо в великих обсягах застосовуються кислотні обробки, гідравлічні розриви пластів, обробки привибійних зон поверхнево-активними речовинами. Перші обробки привибійних зон свердловин були здійснені ще в 1957 році. Надалі їх обсяги з року в рік зростали, удосконалювались технології. А всього з 1957 по 1999 роки тільки в видобувних свердловинах проведено 3680 різних операцій штучного впливу на привибійні зони продуктивних пластів, внаслідок чого додатково видобуто понад два мільйони тонн нафти.
В останні роки спеціалістами управління у співдружності з науковими організаціями розроблено і впроваджується більше двадцяти високоефективних технологій. Широко застосовуються так звані селективні (спрямовані) кислотні обробки і обробки поверхнево-активними речовинами, при яких використовується цілий ряд нових хімічних реагентів. Значних успіхів досягнуто в технології гідравлічних розривів продуктивних пластів, одного із основних методів збільшення проникнення привибійної зони свердловин. Як показав аналіз проведених в сімдесяті роки гідророзривів, позитивного результату можна досягти, проводячи їх при тисках нагнітання рідини 50-70 МПа. А це стало можливим з появою нової потужної техніки, та застосування розробленого в управлінні пакера високого тиску ПВС5-700 (автори В.Г. Касянчук, С.Б. Чекалюк). З 1996 р. при проведенні гідророзривів використовується надпотужна техніка американського виробництва, яка позволяв проводити гідророзриви при тисках 100 МПа. Проведення гідророзривів за новими технологіями позволило додатково видобути в розрахунку на одну свердловинно-операцію понад 400 тонн нафти.
Треба відзначити вагомий внесок в удосконалення техніки і технології видобутку