науково-дослідним інститутом документознавства та архівної справи й Московсь-ким історико-архівним інститутом. Це докумен-тознавство сформувалося з надр теорії і практики справочинства й розглядається в тісному зв'язку з архівною справою. У центрі уваги науковців напряму знаходиться переважно управлінська (а з неї в основному — організаційно-розпорядча) документація, хоча і вивчається науково-технічна, картографічна документація, кінофотофонодокументи, але знову-таки з орієнтацією на перспек-тиву їхнього архівного зберігання. Цю наукову дисципліну ми вважаємо єдиним на сьогодні конституйованим напрямом спеціального доку-ментознавства. Однак навряд чи доцільно розмежовувати документознавство за сферами практичної діяльності, зокрема насправочинно-архівне або видавниче, бібліотечно-бібліографіч-не, музейне тощо. Перспективнішим є поділ спе-ціального документознавства за видами доку-ментів і типами документації. Тому вказаному вище напряму спеціального документознавства більше підходить назва управлінське. У складі спеціального документознавства можуть бути й інші напрями, що пізніше, ймовірно, оформляться у наукові дисципліни, а саме — картографічне, науково-технічне, аудіовізуальне (кінофотофоновідеодокументознавство), електронне докумен-тознавство. Названі напрями будуть орієнтовані не тільки на архівну справу, а й на бібліотечну, музейну діяльність, оскільки ці заклади мають солідні фонди карт (виданих і рукописних), кінофотофонодокументів. Науково-технічна докумен-тація зберігається в бібліотеках, архівах, інформа-ційних органах. Електронне документознавство взагалі є найперспективнішим та інтегративним напрямом спеціального документознавства й вод-ночас може бути (у силу цієї ж інтегративності) розділом загального документознавств.
Отже, в сучасному документознавстві можна виділити два напрями, один з яких є загальним документознавством, а другий — спеціальним. Подібність підходів спостерігається і в інших дисциплінах. Наведемо приклади.
Історичне джерелознавство. Найбільш загаль-ною є концепція історичного джерелознавства як метанауки, котрій підпорядковано інші спеціальні історичні дисципліни, оскільки об'єкти дослід-ження останніх — це, власне, різні види історичних джерел. Спорідненим з цим є трактування історич-ного джерелознавства як комплексної науки, що складається з ряду спеціальних історичних дис-циплін, що інколи називають джерелознавчими. Найвужче значення історичного джерелознавства як об'єкта дослідження обирає тільки писемні джерела. У цьому разі як окремі галузі знань розглядаються такі види джерелознавства, як ар-хеологічне, етнографічне, лінгвістичне, котрі в загальній концепції подані як види історичного.
Інформатика. Є дуже багато підходів до визна-чення змісту цієї науки. Ми лишаємо поза увагою концепції інформатики, які вкладаються у межі поняття «комп'ютерна наука» і пов'язані з матема-тичним, технічним та програмним забезпеченням процесів автоматизованої обробки інформації. Кон-цепція метанауки, чи комплексної науки інформа-тики (іноді під назвою інформологія), розглядає її як науку про інформацію в системах біологічної, технічної і соціальної природи. У такому контексті іноді виступає синонімом «інформаційної науки», що в деяких класифікаціях наук за кордоном включає науку про комунікацію, бібліотечну на-уку, власне інформатику й інформологію або інформатологію (до речі, вітчизняний ДСТУ 2392-94 «Інформація та документація. Базові поняття.
Терміни та визначення» трактує архівознавство й бібліотекознавство як відгалуження інформати-ки!). Вужче значення інформатики, ніж метанаукове, оперує тільки соціальною інформацією, тобто інформацією, що циркулює в суспільстві, залишаючи поза своїми межами інформацію в неживій природі та біологічну. Така інформатика має назву «соціальна». На інших видах соціальної інформації (що відповідають певним сферам со-ціальної діяльності) базуються ще вужчі тракту-вання інформатики — «наукова», «соціологічна», «економічна» тощо.
Семіотика. Тут диференціація трактувань зале-жить від характеру знаків. Загальна семіотика як об'єкти дослідження розглядає і знаки природи, і знаки в суспільстві. Спеціальна або соціальна семіотика, зрозуміло, базується на знакових фор-мах тільки соціального походження.
Можна зробити такий узагальнюючий комен-тар щодо наведених прикладів:
1. Багатоваріантність характерна для наук, де об'єктом дослідження виступає поняття, що є найвищим родовим у системі загальнонаукових понять або для сукупності наукових дисциплін, зокрема інформація, знак, документ, історичне джерело.
2. Це явище спостерігається, як правило, в науках, що є молодими, тобто сформувалися в межах останніх ста або навіть п'ятидесяти років.
3. Наявність метанаукової концепції дисцип-ліни зумовлюється широким трактуванням змісту її об'єкта дослідження, що теж, крім теоретичної надбудови для ряду дисциплін, дає можливість розглядати таку науку як їх комплекс під назвою якогось циклу, наприклад, інформаційний, доку-ментальний, джерелознавчий тощо.
4. Спеціальні (конкретні або спеціалізовані) трактування наукової дисципліни грунтуються на звуженому розумінні її об'єкта дослідження, як правило, на видах ширшого його поняття в мета-науковій чи загальній концепції.
Загальне документознавство бачиться як певна метанаука щодо дисциплін, об'єктом (або одним з об'єктів) вивчення яких виступає документ. По-няття метанауки не є новим для документознав-ства. Зокрема, В. Автократов на початку 70-х років показує наявність двох точок зору на зміст доку-ментознавства, перша з яких відповідала теорії і методиці документування управлінських процесів, а друга — вважала його як метанауку про способи фіксації реальної дійсності взагалі.
Документологія це і є загальне документознавство. яке розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та ево-люції документа. загальні для всіх наук проблеми теорії функціонування, практики створення і ро-боти з документами. Теорія документа включає передусім напрями, що стосуються функціональ-ного аналізу документів, вивчення їхньої характе-ристики як речових виробів та зафіксованої в них інформації, класифікації й типології документів.
Є і протилежні думки щодо можливості розроб-лення теорії документа. Так, Г. Боряк пише: «За-гальна теорія документа в його поширеному трак-туванні, природно, має право на життя, але поняття документа, яке повністю позбулося внутрішнього змісту та функціонального призначення конкрет-ного рівня й органічної специфіки систем доку-ментів, що охоплюють увесь період існування людства, в контексті концепції походження, при-речене на долю загальної теорії систем в кіберне-тиці та інформатиці. Як відомо, ця теорія активно розроблялася протягом 60-х років, але через складність та поліфункціональність об'єкта завер-шилася цілком реально — як системний підхід. Тому, не відмовляючись від поняття «документознавчий підхід», треба не змішувати його