визначення доку-мента як «будь-якого матеріального об'єкта, яким мож-на скористатися для передачі інформації в суспільстві». Подібне тлумачення дає в «Трактаті про документацію» (1934) Поль Отле, з чого фактично й розпочинається наука про документ. Зараз ця концепція узгоджується з поглядами на документ як на будь-який матеріальний носій (речовий об'єкт) соціальної інфор-мації. На думку бібліотекознавця Ю.М.Столярова, до-кументом вважається будь-яка нооінформація (інформація, створена людським розумом, на відміну від інформації, зафіксованої в діях неживої природи чи біології), зафіксована в просторі та часі з метою її використання, передачі й зберігання. Інформатик А.В.Соколов визначає соціальну інформацію як рух ідеального в суспільстві. А оскільки такий рух може розглядатися як передача повідомлення у вигляді сукупності знаків чи окремого знака, що є текстом, то, вважає вчений, «документи - це докумен-товані тексти». Аналіз цієї концепції потребує уточнення класифікації знаків, поданої А. В. Соколовим, що допоможе одночасно зрозуміти склад текстової основи різних трактувань документа. З усієї сукупності знаків, розглядуваних у спеціальній літературі з семіотики, ми виокремили ті, що можуть відігравати роль засобів обміну інформацією між людьми. Для показу спектра знаків здійснимо їх диференціацію за характеристикою природи і форми існування (див. рис.). В основу класифікації покладено поділ на знаки мовні та знаки-зображення (немовні).
Мовні знаки мають дві групи: знаки природної мови (враховують знаки усної та письмової мови, мови жестів) і знаки штучних мов. Знаки письмової мови, в свою чергу, включають графічні (письмо піктографічне та умовно-геометричне) та речові (письмо для сліпих, історичне речове письмо - кіпу, вампуми). Знаки штуч-них мов поділяються на графічні (символіка математи-ки, хімії, логіки, картографічна, креслення, нотна, шахмат, кодових інформаційно-пошукових мов, азбу-ки Морзе, тайнописів тощо), світлові (мови сигналь-них вогнів на кораблях, різних племен), звукові (музи-ка, мова тамтамів тощо).
Знаки-зображення (немовні) - це зображення наяв-них чи уявних об'єктів, позначень понять, їх схематич-не подання. Вони поділяються на знаки-«пікчери» (від англійського слова «picture» - картина, малюнок, кінофільм, кадр фільму) - знаки творів живопису (в тому числі графіки), художньої вишивки, художнього карбування на металі, фотографій (включаючи кінофільми) об'єктів (крім фотографій мовних, графічних знаків), емблемні та речові. Знаки емблемні
- різна емблематика (військова, спортивна, торговель-но-фірмова, геральдична, міфологічна тощо), дорожні умовні позначення. Знаки речові (тривимірні) - скуль-птура, макети, моделі та різні зразки як експонати виставок, музеїв та ін. Серед речових знаків - також різноманітна (здебільшого, обрядова) речова символіка, що означає різні поняття, наприклад, обручка на чет-вертому пальці - людина одружена, гарбуз при сватанні
- відмова, чорна пов'язка на руці - траур тощо. Тобто функція знака надається окремим предметам у кон-кретному випадку.
Бібліотечний фонд—систематизоване зібрання творів друку та інших документів, підібраних у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її читачів. Протягом багатьох століть історії бібліотечної справи зібрання книг називалося просто бібліотекою. Це пояснюєть-ся тим, що саме слово «бібліотека» вживалося у буквальному розу-мінні — «зібрання» або «сховище» книг. Поняття «фонд» виникло значно пізніше і в перекладі з французької мови воно означає «осно-ва чого-небудь». На початку XX ст. широкого розповсюдження на-був термін «книжковий фонд» у зв'язку з перевагою обсягу книг у бібліотеках, але вже наприкінці 30-х років досить часто вжива-ється поняття «бібліотечний фонд». У 60—80-ті роки завдяки пра-цям Ю. В. Григор'єва та Ю. М. Столярова, уточнюється зміст по-няття «бібліотечний фонд», його функції і властивості. Цей термін остаточно входить до бібліотечного лексикону.
У понятті «бібліотечний фонд» знайшли точне розкриття основні його ознаки. Бібліотечний фонд—певним чином упорядковане, систематизоване, тобто бібліотечне оброблене, розміщене в примі-щеннях бібліотеки, розставлене на стелажах і полицях, доступне для читачів зібрання документів. Бібліотечний фонд—не тільки твори друку (книги, газети, журнали тощо), а й інші види документів (діафільми, мікрофільми, грамплатівки та ін.). Фонд—це не до-вільно зібрані документи, а підібрані на основі старанного їх відбо-ру, у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її читачів. І, на-решті, бібліотечний фонд створюють не самоцільне, а для широкого громадського використання. Всі ці ознаки характеризують суть бібліотечного фонду і дають можливість відрізнити його від фонду архіву, книжкового магазину, музею, бібліотечного колектора тощо.
Фонд—це частина, одна із головних підсистем бібліотеки, яка виконує в ній роль основи. Чим якісніший фонд, тим повніше задо-вольняються потреби читачів, тим краще виконує бібліотека покла-дені на неї суспільством функції.
Фонд тісно пов'язаний з іншими підсистемами бібліотеки: кон-тингентом читачів, бібліотечним персоналом та матеріально-техніч-ною базою установи. Обумовлюючи їх стан, під впливом цих підсистем розвивається й сам фонд. його обсяг і зміст взаємопов'язаний з контингентом читачів бібліотеки і характером їхніх потреб. Великий за обсягом, але за своїм змістом не пристосований до складу і потреб читачів фонд так само небажаний, як і невелике, але погоджене за змістом зібрання документів. У фонді ге має бути видань, не потрібних читачам ні нині, ні у перспективі
Для бібліотечних працівників фонд є об'єктом діяльності, його треба створити, тобто придбати необхідні документи, обробити, розмістити за структурними підрозділами бібліотеки забезпечити їхнє гарантоване зберігання тощо. Рівнем виконання бібліотекаря-ми цієї роботи значною мірою зумовлена якість фонду та рівень його використання. Для бібліотечних працівників фонд є також джерелом інформації, він впливає на глибину їхніх професійних, і непрофесійних знань.
Фонд тісно пов'язаний і з матеріально-технічною базою бібліо-теки. Він потребує відповідного приміщення та обладнання. Вели-чиною, структурою та складом фонду обумовлюється віднесення бібліотек до розряду невеликих, середніх та великих. Як один з основних специфічних підсистем бібліотеки, фонд потребує особли-вої