Аналіз і проектування підвищення процесу видобування нафти із Бориславського нафтового родовища

Зміст

1 Геолого-промислова характеристика родовища і покладу

1.1 Загальні відомості про родовище

1.2 Літолого-стратиграфічна характеристика

1.3 Тектоніка

1.4 Нафтогазоводоносність. Об’єкти розробки

1.5 Колекторські властивості покладу

1.6 Фізико-хімічні властивості флюїдів

1.7 Запаси нафти і газу

2. Аналіз технології і техніки експлуатації свердловин

покладу Піднасув

2.1 Стан фонду свердловин покладу Піднасув

2.2 Технологічні режими роботи свердловин та їх аналіз

2.3 Конструкції, глибинне та поверхневе обладнання свердловин

2.4 Аналіз результатів дослідження свердловин.

2.5 Аналіз методів дії на привибійну зону пласта

2.6 Висновки

3. Аналіз системи збору та підготовки продукції свердловин

4. Прогнозування видобутку нафти за характеристиками витіснення

Висновки.

1 Геолого-промислова характеристика родовища і покладу

1.1 Загальні відомості про родовище

Бориславське нафтове родовище розташоване на території Львівської області в границях м.Борислава і його околиць. З обласним центром – Львовом, розташованим на відстані 100 км., Борислав зв`язаний асфальтовою дорогою, що проходить через Дрогобич, Меденичі, Миколаїв. З м.Івано-Франківськ Борислав зв`я-заний такою ж дорогою через Дрогобич, Стрий, Калуш. Залізнодорожною гілкою м.Борислав з`єднаний з вузловою залізнодорожною станцією в м.Дрогобичі. У районі розвинута нафтовидобувна, газопереробна, легка промисловості.

Внутрішньопромислові дороги в границях міста в основному асфальтовані, а безпосередньо на промисловій площі є покращеними грунтовими. Перевозки в границях промислів виконуються головним чином автомобільними і частково гужовим транспортом. Крім нафти і газу на території Борислава наявні значні запаси озокериту, які розробляються шахтним способом. Газоліновими заводами ведеться виробництво газоліна шляхом осушування жирного газу, що видобувається нафтогазовидобувним управлінням. Район густо заселений.

Клімат району помірно-континентальний з дещо підвищеною вологістю. Річна кількість опадів складає 800-900 мм. Тривалість періоду з середньою добо-вою температурою +10С складає в передгірській частині району 160-165 днів, у гірській частині 135-150 днів.

У орографічному відношенні територію Бориславського родовища можна поділити на дві частини: південно-західну, що характеризується гірським рельє-фом, і північно-східну, виражену передгір`ям. Але границя між гірською части-ною площі і рівнинно-пагорбною не може бути достатньо чітко прослідкована, тому що у підніжжя гір спостерігаються масивні відклади делювій, які зглад-жують перехід гірського рельєфу в передгірський.

Гірська частина району характеризується типовим ландшафтом гір середньої висоти. Гірські хребти простягаються на північний-захід паралельно один одному в напрямку до передгір'я вони дещо знижуються. Основним геоморфологічним елементом гірської частини родовища є Магурський хребет з горою Діл верхній (801 м) та рядом безіменних висот з абсолютними відмітками 735-620 м.

1.2 Літолого-стратиграфічна характеристика

У геологічній будові всіх структурних елементів Бориславського нафтового родовища приймають участь відклади крейдової, палеогенової та неогенової системи. Стратиграфічне розчленування цих відкладів здійснюється за схемами Інституту геології та геохімії горючих копалин, Інституту геологічних наук АН України, УкрДГРІ, які затверджені УРСК (Український регіональний стратиграфічний комітет) у 1984 і 1988 роках для Українських Карпат в цілому.

Крейдова системаЇ(К).

Крейдові відклади на родовищі представлені тільки верхнім відділом (К2), а саме стрийською свитою, яка в свою чергу ділиться на три підсвити, нижньо-стрийську (К2st1), середньострийську (К2st2) і верхньострийську (К2st3). Най-більше поширення стрийська свита в межах родовища має в насуві, особливо в Орівській скибі і верхньострийська свита, які мають більш широке розпов-сюдження. Стрийська свита в цілому монотонна за літологічним складом Ї чередуванням пісковиків, алевролітів і мергелів Ї тому надзвичайно важка для кореляції. Особливістю середньострийської підсвити є наявність в її складі більш товсто-шаруватих пісковиків, а верхньострийської Ї наявність у верхній її частині строкато-колірних утворень. Нижньострийська підсвита повсюдно зрізана насувом. Загальна товщина стрийської свити коливається в межах 50-800 м.

Палеогенова система Ї (Р).

Палеогенові відклади на родовищі представлені палеоценовим (Р1), еоценовим (Р2) і олігоценовим (Р3) відділами і мають широке розповсюдження як у Скибовій так і Внутрішній зонах.

Палеоценовий відділ Ї ямненській горизонт (позафаціальна одиниця) або ямненська свита (Р1jm) згідно перекриває стрийські відклади і представлена переважно пісковиками з прошарками аргілітів і алевролітів. Інколи має місце повне заміщення пісковиків аргілітами і алевролітами. Товщина ямненської свити в межах Бориславської глибинної складки за даними 61 свердловини змінюється від 34 до 109 м, в середньому складає 67 м.

Еоценовий відділ представлений манявською (Р2mn), вигодською (Р2V9) і бистрицькою (Р2вs) свитами або горизонтами в позафаціальному відношенні. Манявська і вигодська свити є аналогами витвицької свити, а бистрицька свита Ї попельської за місцевою стратиграфічною схемою. У сучасній промисловій документації витвицька і попельська свити відповідають згідно з загальною стратиграфічною шкалою нижньому і середньому еоцену.

Потужний комплекс нижнього і середнього еоцену представлений зелену-ватими аргілітами, що є його характерною ознакою, які чередуються з тонкими прошарками кварцових пісковиків дуже дрібнозернистих. Загальна товщина нижньо- і середньоеоценових відкладів, за даними 121 свердловини, змінюється в діапазоні 82-434 м, складаючи в середньому 242 м.

Бистрицька свита (верхній еоцен) представлена сіро-зеленими аргілітами з прошарками пісковиків і алевролітів з підвищеним вмістом карбонатів. У верх-ній частині бистрицької свити простежується пачка сірих, зеленуватих або темно-сірих мергелистих порід з високим вмістом монтмерілоніта, а також тонкі прошарки туфіту (шешорський горизонт). Ця пачка порід використовується як стійкий реперний горизонт для структурних побудов. Нижче від покрівлі еоцену на 50-310 м залягає пачка масивних пісковиків середньозернистих з дрібними гальками вапняків. Загальна товщина пісковиків змінюється в межах 2-22 м. За даними 210 свердловин товщина верхнього еоцену змінюється в діапазоні 50-310 м, а середня величина складає 136 м.

Олігоценовий відділ представлений менілітовою свитою в розрізі якої виділяється тільки нижньоменілітова підсвита разом з бориславським пісковиком у підошовній її частині (Р3ml). За літологічним складом нижньо-менілітова підсвита розділяється на дві товщі: верхню алеврито-аргілітову і нижню піщано-алевролітову. У нижній частині останньої знаходиться