Товщини менілітової свити і бориславського пісковика на Бориславській глибинній складці за даними біля 500 свердловин змінюються відповідно в межах 26-561 і 2-183 м, а в середньому мають 190 і 33 м. На попельському блоці бориславський пісковик не виділяється. Виклинюється він на глибинних структурних елементах і в південно-східному напрямку (переклінальні частини Бориславської глибинної складки і Піднасув).

Неогенова система Ї (N).

Неогенова система представлена міоценовим відділом (N1), а саме його нижнім підвідділом у складі поляницької (N1Pl) і воротищенської (N1Vr) свит.

Поляницька свита неузгоджено залягає на відкладах менілітової свити і представлена попелясто-сірими і темно-сірими вапнистими аргілітами з рідкими прошарками алевролітів і пісковиків. До характерних особливостей поляницького комплексу порід належить наявність в його складі дрібних лусок слюди. Поляницькі відклади присутні переважно в глибинних структурних елементах. Товщини поляницької свити на цих елементах змінюються відповідно в межах 72-1120, 237-475 і 9-246 м, складаючи в середньому 515, 369 і 213 м.

Відклади воротищенської свити, які перекривають поляницькі, мають обмежене розповсюдження на об`єктах підрахунку і, виходячи з літологічного складу, представлені нижньоворотищенськими відкладами. Розкриваються вони в свердловинах переважно на крилах глибинних складок, складені глинами темно-сірого і світло-сірого кольору. Товщина відкладів воротищенської свити змінюється від декількох до 1000 м, складені глинами темно-сірого і світло-сірого кольору. Товщина відкладів воротищенської свити змінюється від декількох до 1000 м.

1.3 Тектоніка

Будова Бориславського нафтового родовища є частиною будови декількох тектонічних одиниць Східних Карпат. У його районі відомі в даний час дві глибинні складки. Перша з них Бориславська глибинна складка відома з кінця минулого століття (1894р.) і друга піднасувна складка, південний блок якої відомий під назвою Піднасув.

Піднасув, по даним гравіметричної і сейсмічної розвідки має широке простягання. Вона представляє собою перевернуту на північ-північний схід антиклінальну складку насунуту на міоценові відклади нижче залягаючого структурного елементу.

Структурна модель Бориславського піднасуву на дату першого підрахунку запасів була створена за даними 14 свердловин, які безпосередньо відкрили менілітові відклади складки. Ці свердловини були розташовані переважно в центральній і південно-східній частинах структури. На сьогодні палеогенові відклади розкрили ще 22 свердловини (з них 8 свердловин було розміщено в безпосередній близькості з Попельським блоком), що забезпечило остаточне вивчення тектоніки піднасуву. Згідно з цими даними Бориславський підпасув Ї це типово для Внутрішньої зони лежача лінійна складка з коротким крутим і підвернутим північно-східним і порівняно пологим (200), протяжним південно-західним крилам. На північному заході Бориславський піднасув завдяки Раточинському порушенню зміщений в північно-східному напрямку порівняно з Нижньо-Попельською складкою на 1,0 км, а на південному сході межує з Іваниківським блоком. Довжина складки складає 7,5 км, а ширина 2 км. На північному заході Бориславський піднасув через диз`юнктивне порушення контактує з Південно-Бориславським піднасувом. З північного сходу, як фронтальна складка у другому структурному ярусі, піднасув обмежений породами воротищенської світи третього і четвертого ярусу складок. У будові складки приймають міоценові, палеогенові і частково верхньокрейдові відклади. Загальна товщина їх між двома насувами складає 1-1,5 км. Абсолютні відмітки гребеня покрівлі менілітової світи змінюються в діапазоні мінус 1500 - мінус 1900 м. У загальній тенденції пониження його відміток у південно-східному напрямку спостерігається при його кульмінації мінус 1500 і мінус 1600 м., що відповідає наявності в складі трьох куполів: Попельського, Бориславського і Тустановицького. Більш рельєфно трьох-купольна будова піднасуву вимальо-вується на еоценовій структурній поверхні. Північно-західна і південно-східна частини піднасуву (Попельський купол і Пом`ярківський блок) відокремлюються від центральної частини Піднасуву поперечними скидо-зсувами, які умовно трасуються на підставі встановлених різних рівнів водонафтових контактів на Попельському куполі з одного боку, і Бориславському і Тустановицьких купо-лах Ї з іншого, а також одержаного припливу пластових вод в свердловинах 1614, 1685 на високих абсолютних відмітках в Пом`ярківському блоці. На контакті з Південно-Бориславським піднасувом покрівля менілітових відкладів заглиблюється до відмітки мінус 2200 м. Принципова зміна в уяві про тектонічну будову Бориславського піднасуву полягає в розширенні його в північно-західному напрямку до Попельського блоку і встановленні трьохкупольної його будови.

1.4 Нафтогазоводоносність. Об’єкти розробки

Нафтогазоносність Бориславського родовища пов`язана з відкладами Скибової і Внутрішньої зон Карпат. У внутрішній зоні розташовані поклади нафти першого ярусу структур (Бориславська глибинна і Південно-Бориславські складки, Попельська складка) і другого ярусу структур (Бориславський піднасув і Нижньо-Попельска складка).

У стратиграфічному відношенні нафтоносними є відклади палеоцену (ям-ненська світа), нижнього еоцену (манявська і вигодська світи), верхнього еоцену (бистрицька світа), олігоцену (менілітова світа з бориславським пісковиком) і міоцену (поляницька світа).

Промислова нафтогазоносність Бориславського піднасуву пов`язана з міоценовими, олігоценовими і еоценовими відкладами. Границі нафтоносних покладів обмежуються на заході і сході тектонічними порушеннями, з північної сторони — чоловою частиною насуву, а з півдня — контурними водами.

Більшість свердловин на Бориславському піднасуві пробурена на Бориславському і Тустановицькому куполах.

Нафтогазоносність поляницьких відкладів виявлена і підтверджена рядом свердловин. В свердловині 1635 при випробуванні інтервалу 1969-1812 м отри-мано приплив нафти дебітом 2 т/добу і газу 50 тис.м3/добу. В свердловині 1601 з інтервалу 2106-2000 м отримано нафту дебітом 6,6 т/добу. На Пом`ярківському блоці у свердловині 1685 при випробуванні інтервалу 2143-1965 м отримано приплив газу дебітом 7,2 м3/добу. Ці дані говорять про промислову скупченість флюїду в поляницьких відкладах Бориславського піднасуву.

Нафтоносність менілітових відкладів доказана і підтверджена більшістю пробурених свердловин. При підрахунку запасів у 1959 році при кореляції менілітової товщі авторами виділені пачки колекторів