Будівельний рівень – для перевірки вертикальних і горизонтальних поверхонь бувають різної довжини, дерев’яні і металічні з одним або двома візирами. Рівні слід берегти від падінь, так як вони можуть розколотись або зрушаться їх вирізу.

Ватерпас – простий дерев’яний рівень з двох рейок, проставлених під прямим кутом однак до другої. Короткі ватерпаси мають довжину 600..750 мм, середні 1000...1500 мм. Ветерласи бувають прості –тільки для провірки вертикальних поверхностей і комбіновані – для провірки вертикальних і горизонтальних поверхонь.

Простий ватерпас – фугована дошка, по середині якої проведена риска або забиті шпальки і закріплений висок. Комбіновані складаються з двох рейок: довгої і короткої, яка закріплюється до довгої під кутом 90о з допомогою мира і підкосів.

Водяний рівень – використовують для провішування горизонтальних поверхонь або нанесення горизонтальних ліній на стінах. Цей рівень складається з поділками. Якщо рівень наповнити водою і приблизити трубки одна до другої на одному рівні. То налита вода повинна стояти на одних і тих самих поділках.

Кутники – бувають дерев’яні і металеві, краще з пересувною тонкою, з допомогою якої легше виміряти кути просвіту відкосів.

Розміри їх бувають різні. Кутники необхідні для розміток, пробірки кутів, виготовлення профільних дощок.

Крім розглянутих інструментів при штукатурних роботах використовують: пилку, сокиру, метр, кусачки, кліщі, напильник, бруски і т.д.

Насадка інструментів і догляд за ними.

Всі інструменти повинні бути надійно насаджені на ручки так, щоб вони не могли зіскочити в час роботи. Особливо це відноситься до ударних інструментів, молотком, кулачком, бугардом.

Молотки і кулачки – спочатку насаджують на ручку так, щоб вони перестали рухатись по ній. Після цього усаджуть молоток або кулачок, відрізають виступаючий кінець ручки, на відстані 50... 100 мм від цього кінця просвердлюють дірку діаметром 5... 7 мм, прорізують від нього двох протилежних сторонах жолобки по товщині використаного дроту .

Потім виставляють в дірку кусок дроту, загинають його так, щоб він міцно ліг в жолобки, і відрізають кінці з такими розрахунком, щоб вони виступали із-за ручки на 10...15 мм.

Бучарди – краще кріпити з допомогою кліщів і цвяхи забивати в ручку поперек отвору. В цьому випадку кінець ручки повинен виступати із-за бугарди на 20...30 мм.

Приспосіблення та інвентар.

Сталеві марки – грубі короткі сталеві цвяхи довжиною 50...70 мм, товщиною до 10 мм з шапками квадратної або круглої форми опалення замість розчинних шарах при влаштуванні маяків. Сталеві марки легко забиваються в шви цегляної і других кладок, а також в шлакобетон і другі важко цвяхові поверхні.

Маяки – бувають розчинні, дерев’яні і металічні. Розчинні маяки найбільш трудомісткі. Дерев’яні маяки – це рейки – правила із зрізом від 40х40 до 50х50 мм.

Інвентарні металічні маяки виготовляють з сталевих, дюралюмінієвих або других твердих уголків зрізом 25х25, 30х30 і 35х35 мм. З її допомогою наносять штукатурку товщиною відповідно 18, 22 і 25 мм. Робочою частиною таких маяків являється вершина уголка-усянок. До кінців уголків приварені кошики з прорізами довжиною 60...70, в яких рухається сталевий штир з гайкою.

Малки – івикористовують для розрівнювання розчину між дерев’яними маяками на стінах, стелі, відкосах, заглушках. Для розрівнювання розчину між дерев’яними масками, які по висоті більші товщини штукатурки, використовують прості або розвідні малки з відрізами такої глибини, яка відповідає товщині розчину. Розвідні малки дають можливість розрівнювати розгин між масками, тамованими на відстані 1,2...2 мм.

Зажими – призначені для закріплення правил до поверхності. Простими зажимами кріплять правила при витягуванні тяг, обробці дверних та віконних відкосів.

Вони складаються з штиря квадратного або прямокутного зріз довжиною від 150 до 200 мм і лапки з отворами по формі штиря, яка надівається на штир. Складні зажими складаються з штиря, скоби і двох болтів. Штир забивають в площину, надівають на нього скобу, кріплять її до штиря болтам, ставлять в скобу правило або дерев’яний маяк і закріплюють другим ботом.

Шаблони – служать для витягування тяг (карнизів, поясків). Вони бувають різних розмірів і конструкції.

Розгинні ящики – призначені для приготовлення і зберігання сухих умілей і розгинів. Вони бувають металеві і дерев’яні. Металевий штукатурний малий ящик для зберігання розчину на робочому місця має розміри 600х400х220 мм, об’ємом 0,35 м3.

Сита – служать для просівання сипучих матеріалів і процідження розчинів. Сита можна натягнути на круглу обойму або набити на прямокутну дерев’яну раму з ручками, або просто зв’язати кінці сітки, обв’язати їх тканиною

Розчини

Вапняно-гіпсовий

Розчини призначені для оштукатурення дерев’яних поверхонь не вологих приміщеннях, а також кам’яних поверхонь. З цього розчину добре витягуються карнизи. Вапняно-гіпсові розчини швидко ржавіють, тому при роботі з ними не потребується великого фронту робіт. Раніше ці розчини широко використовувались для оштукатурення фасадів.

Вапняно-гіпсові розчини приготовлять невеликими порціями (не більше 5 л), щоб їх можна було використати за декілька хвилин.

Затужавілий розчин переміщувати не можна, так як при цьому він втрачає здатність тверднути і не зберігає міцність.

Для приготування порції розчину в розчинний ящик наливають воду, насипають туди тонким шаром гіспові в’яжусі в все швидко переміщують до гіпсового сжетаноподібного тіста. Потім туди добавляють вапняний розчин, і ще раз швидко переміщують і використовують тут же в діло.

Цементно-вапняний розчин (змішані) використовують два оштукатурення зовнішніх стін, вологих частин будинку, а також з підвищеною вологістю повітря в процесі експлуатації, цоколів і т.д. Ці розчини повільно тужавіють, наносять