генератор імпульсів із амплітудою імпульсу не більше 5 В;*

двохпроменевий осцилограф марки *

логічний пробник.

Прилади з’єднуємо згідно даної схеми:

Рисунок 3.1. Схема з’єднання вимірювальних приладів

Подати живлення на вимірювальні прилади.

На генераторі імпульсів встановити амплітуду імпульсів рівну 5 В.

Подати сигнал від генератора частотою 1 МГц до пробника. При цьому на пробнику повинні почергово загорятися одиниця і нуль із частотою, рівною частоті вхідного сигналу.

Під’єднати генератор і пробник до різних каналів осцилографа.

Повторити пункт 3. При цьому на осцилографі відбувається накладка двох сигналів: один – від генератора, другий – від пробника, але із затримкою в часі.

Тривалість затримки визначити за формулою:

(3.1)

де tпробн. – тривалість імпульсу на виході пробника;

tген. – тривалість імпульсу на виході генератора.

Звідси:

.

3.2 Перевірка потужності споживання логічного пробника

Для перевірки даного параметру потрібні такі прилади:*

вольтметр В3 – 38;*

тестер Ц 4317;*

пробник.

Прилади з’єднуємо згідно даної схеми:

Рисунок 3.2. Схема з’єднання вимірювальних приладів

Під’єднати блок живлення ( БЖ ) до мережі.

Відрегулювати напругу блока живлення рівну 5 В.

Подати від БЖ напругу на індикатор.

Зняти покази вимірювальних приладів.

Потужність споживання визначити за формулою:

(3.2)

де Uж - напруга живлення;

Iсп. – струм споживання.

Звідси:

Потужність споживання не перевищує 1,5 Вт.

4 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

4.1. Організація конструкторської підготовки виробництва

Основною задачею конструкторської підготовки виробництва (КПП) є створення комплекту креслярської документації для виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), настановних серій, серійного або масового виробництва РЕА з використанням результатів прикладних НДР і відповідно до вимог технічного завдання, державних і галузевих стандартів.

Зміст і порядок виконання робіт на цій стадії регламентується ГОСТ в єдиній системі конструкторської документації (ЕСКД): ГОСТ 15.001—73*. Розробка і постановка продукції на виробництво. Загальні положення; ГОСТ 2.103—68— визначає основні стадії конструкторської підготовки виробництва: технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розробку робочої документації. Докладний вміст і склад робіт в кожній стадії розглянемо стосовно специфіки конструювання РЕА.

На стадії розробки технічного завдання (ТЗ) (ГОСТ 15.001—73*) виконуються наступні роботи: складається бібліографія по темі; проводиться патентний пошук; вивчається література, інструкції і інші керівні технічні матеріали (РТМ); встановлюються і вивчаються аналогії апаратури, що розробляється, їх тактико-технічні і експлуатаційні характеристики; визначаються цільове призначення нової апаратури і її основні експлуатаційні показники, потреба на перспективу і орієнтовний річний об'єм випуску; проводиться техніко-економічне обґрунтовування доцільності розробки; складається план - графік робіт і кошторис витрат на тему; здійснюється узгодження ТЗ із замовниками.

Особливе місце при розробці ТЗ займає аналіз технічних можливостей

виготовлення РЕА, обґрунтовування значень параметрів і техніко-економічної ефективності виробів, що задаються. Для визначення ефективності на стадії ТЗ необхідна усе

стороння оцінка або об'єктивний прогноз надійності, маси, габаритів, швидкодії, вартості, рівня спадкоємності, уніфікації і інших характеристик апаратури, що впливають на її ефективність. У зв'язку з цим у ряді випадків доцільно на даній стадії створювати макети і окремі функціональні вузли і проводити попередні лабораторні дослідження, після чого погоджувати і затверджувати ТЗ.

Технічне завдання на конструкторську розробку повинне містити наступні основні розділи: призначення РЕА і область застосування; вхідні і вихідні технічні параметри (характеристики); конструктивні вимоги і склад апаратури; експлуатаційні вимоги (кліматичні, механічні навантаження, радіаційні умови і т. д.); вимоги до технічної документації; особливі вимоги (по надійності, стандартизації, уніфікації, мікромініатюризації, ефективності і т. д.); етапи виконання робіт і їх розрахункова трудомісткість, план-графік і кошторис витрат на тему; число дослідних зразків, що пред'являються.

Одночасно з розробкою і узгодженням ТЗ встановлюються в обов'язковому порядку: наявність виробничої бази для виготовлення макетів і дослідних зразків і можливостей придбання нового необхідного устаткування; наявність фахівців потрібної кваліфікації; можливості матеріально-технічного забезпечення процесів конструювання; необхідність і можливість контрагентських робіт, їх орієнтовна вартість і терміни виконання; завод - заготівник серії (якщо РЕА призначена для серійного випуску). Слід підкреслити, що від якості розробки ТЗ, багато в чому, якщо не в основному, залежить ефективність виконання всіх подальших стадій КПП. У зв'язку з цим об'єм витрат на цю стадію доцільно планувати в розмірі не менше 15% від загального об'єму трудовитрат на конструкторську розробку.

Ha стадії технічної пропозиції (аван - проект) (ГОСТ 2.118—73) остаточно встановлюються і узгоджуються із замовником і заводами - заготівниками можливість і доцільність задоволення всіх вимог ТЗ, уточнюються об'єми робіт, терміни і витрати на їх виконання, визначається орієнтовна вартість виробу, що розробляється, оформляються договори. Основним призначенням цієї стадії є встановлення повного взаєморозуміння і міцних організаційних і виробничих зв'язків в ланцюзі: замовник — розробник — заготівник. Якщо КПП виконується в умовах НВО або спільно з підприємствами, що мають з розробниками стабільні виробничі зв'язки, а також при розробці РЕА з невисоким рівнем новизни, і складнощі, то дана стадія КПП поєднується із стадією ескізного проекту.

Ескізний проект (ЕП) (ГОСТ 2.119—73) розробляється в тому випадку, якщо це передбачено ТЗ або ТП, там же визначається об'єм і склад робіт. Останній багато в чому залежить від структури організації, яка розробляє і прийнятої структури-процесу «дослідження – виробництво». В тому випадку, якщо ДКР передувала НДР, результатом якої з'явилася розробка функціональної і принципової схем РЕА, етапом ЕП є їх конструктивне опрацьовування, в осоружному випадку — ці схеми разом з кінематичними розробляються на даній стадії.

На стадії ЕП розглядаються можливі варіанти схемних рішень; встановлюються ранги функціональної складності всіх елементів схеми (функціональний вузол, субблок, блок, пристрій) і форма конструктивного виконання (функціональний елемент, інтегральна схема, гібридна інтегральна схема функціональний модуль, функціональний осередок (ФО) на