Керівництво ОРТ і відділ (бюро) планування підготовки виробництва. Працівники перфектно-технологічних інститутів (ПТІ)

Технологи ОГТ спільно з конструкторами виробів і працівниками дослідного виробництва

Працівники ПТІ і ОГТ

Працівники ПТІ за участю технологів і економістів ОГТ

Нормувальники відділів праці і заробітної платні (ОТіЗ), технологи ОГТ, працівники ПТІ

Технологи ОГТ за участю конструкторів

Конструктори і технологи ОГТ і ПТІ

Конструктори і технологи ОГТ і ПТІ

Бюро планування підготовки виробництва

Працівники ПТІ і ОГТ

На терміни відробітку і виготовлення нових виробів, якість і прогресивність технологічних процесів, що розробляються, робить вплив організація технологічної підготовки і технологічних служб на підприємствах. Одноманітності в організації цих служб немає, і залежно від складності виробів, об'ємів випуску і традицій, що склалися, застосовується одна з двох систем організації служб технологічної підготовки: централізована і децентралізована.

Централізована система технологічної підготовки виробництва. передбачає створення єдиної для підприємства технологічної служби — відділу головного технолога (ОГТ), який здійснює весь комплекс робіт по ТПП: розробляє технологічну документацію, креслення технологічного оснащення, нормативи, здійснює розробку і веде контроль графіка підготовки виробництва, вирішує поточні питання технології виготовлення

деталей, вузлів, заготівок безпосередньо в цеху. Цехи при цій системі не мають підрозділів технологічної підготовки виробництва. Така організація застосовується звичайно на заводах серійного і масового виробництва, а іноді на досвідчених підприємствах. Цеховим технологічним бюро доручається упровадження і коректування спроектованих технологічних процесів.

Децентралізована система ТПГТ характерна для одиничного і дрібносерійного виробництва. В цьому випадку розробка технологічних процесів і поточні роботи по технологічному обслуговуванню виконуються силами технологічних бюро цехів (ТБ). Відділи головного технолога і металурга виконують контрольні функції, здійснюють методичне керівництво, проводять роботи по типізації технологічних процесів і стандартизації оснащення. Вся решта робіт по технологічній підготовці виробництва покладається на цехові

технологічні бюро.

При централізованій системі ОГТ включає наступні підрозділи: бюро технічної документації; технологічний відділ і що входять в нього технологічні бюро ведучих технологів, конструкторське бюро по оснащенню, нормативний підрозділ, бюро планування підготовки виробництва, технологічні лабораторії, інструментальне бюро.

Склад, зміст і порядок розробки всієї технологічної документації регламентований державними стандартами Єдиної системи технологічної документації (ЕСТД). Для серійного і масового виробництва в обов'язковий склад технологічної документації входять: карти технологічних процесів; переліки спеціального технологічного оснащення в розрізі цехів; технологічні інструкції; розрахунки тривалості технологічних циклів; переліки стандартної і нестандартної контрольно-вимірювальної апаратури; трудові, матеріальні і вартісні нормативи; переліки нестандартного устаткування.

Технологічні процеси розробляють на основі ряду документів: детальних і складальних креслень, електромонтажних схем, специфікації матеріалів, переліку спеціальної вимірювальної апаратури, виробничих описів і технічних умов (ТУ), при цьому повинні бути відомий розмір виробничої програми випуску виробів і умови роботи цехів.

В ТУ обумовлені вимоги, яким повинні відповідати деталі, вузли і вироби, приведені види випробувань для них, а також методи електричних і механічних вимірю-

вань і порядок приймання готових виробів.

Основними документами при розробці технологічних процесів є технологічні карти. В картах указуються структура технологічного процесу і його зміст, послідовність виконання операцій, режими, вживане устаткування, технологічне оснащення, порядок монтажу, методи регулювання, контролю і т.п.

На заводах, що проводять радіоапаратуру, застосовують в основному технологічні карти трьох видів: маршрутні, технологічних процесів і операційні.

Маршрутна карта визначає послідовність проходження оброблюваної

одиниці (деталі, вузла, приладу або виробу) по цехах і містить опис операцій, вироблюваних над нею, без виділення кожної операції окремим документом. Ці карти застосовують в одиничному і дрібносерійному виробництві в тих випадках, коли оброблюваний виріб не закріплений за певним устаткуванням (робочим місцем) тривалий час. Маршрутні карти містять відомості про матеріал і розміри заготівки, цехи і ділянки, в яких повинна проводитися обробка, а також перелік операцій, устаткування, технологічного оснащення, професій і розряду роботи і відомості нормувань.

Карта технологічного процесу визначає послідовність обробки деталі або вузла по операціях і переходах і застосовується головним чином в серійному виробництві. Ці карти мають приблизно такі ж графи, як і маршрутні, але містять дані по розрахунку режимів обробки і передбачають закріплення оброблюваної одиниці за певним устаткуванням.

Операційну карту розробляють окремо на кожну операцію. Вона містить повний перелік всіх переходів з докладним викладом даних про режими, методику технічного контролю, геометричні і інші параметри, вимірювання і випробування. Операційна карта, як правило, містить ескізне креслення, що зображає деталь або вузол, з вказівкою місць обробки, способу закріплення, розміщення інструменту. В неї включені відомості про виріб, необхідні як робітникам, так і працівникам відділу технічного контролю, які дозволяють при роботі обходитися без креслень.

Велика різноманітність технологічних процесів, що використовуються при виробництві РЕА, примушує часто доповнювати технологічні карти технологічними інструкціями. В технологічних інструкціях крім технологічних режимів, даються фізичні і хімічні обґрунтування процесів, що мають місце при обробці, висловлюється послідов-

ність монтажу, настройки і випробувань радіоапаратури.

Дотримання технологічної дисципліни є основним законом виробництва. В умовах серійного і масового виробництва категорично забороняються будь-які самовільні відступи від наперед розробленого і затвердженого технологічного процесу, оскільки це може привести до явного або прихованого браку.

5 ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

Планування собівартості виробу за калькуляційними статтями

Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним із найважливіших показників ефективності виробництва.

Розрізняють три види собівартості продукції:*

цехова;*

виробнича;*

повна.

Цехова собівартість – це всі витрати по виробництву продукції даним цехом. Вона показує, в що обходиться цеху виготовлення продукції.

Виробнича собівартість – всі витрати по виробництву продукції в цілому по підприємству. Вона складається із суми цехової собівартості та загальнозаводських