Найбільш поширені такі однорангові мережі як, Artisoft LANtastic, LANs-mart компанії D-Link System, Invisible Software NET-30 і Web NOS компанії Werbcorp. Всі ці мережеві засоби реалізовані як надбудови над ОС MS-DOS.

Однорангова мережа може бути побудована двома способами:

- Найбільш дешевшим є з'єднання комп'ютерів на базі шинної топології і коаксіального кабеля. Для створення такої мережі знадобиться по одній мережевій карті і Т-коннектору для кожної робочої станції і по два термінатора для установки на Т-коннектори першого і останнього машинного сегменту. Останню статтю витрат складуть відрізки кабелю для підключення робочих станцій.

При використанні витої пари також необхідна мережева карта для кожної робочої станції. Крім цього буде потрібні концентратор (хаб) і відрізки кабелю для з'єднання робочих станцій з хабом.

Вибираючи конкретну топологію побудови однорангової мережі (шинну чи з використанням хаба), необхідно враховувати переваги і недоліки кожного підходу:

Мережа із шинною топологією дешевша і простіша при монтажі, але і, більшій степені піддається збоям, що пов'язані з ушкодженнями кабельної системи. Для зупинки всієї мережі досить розриву в одному кабельном} сегменті.

Створення мережі типу «зірка» приводить до збільшення первісних витрат на придбання хаба і кабелю більшої довжини. При цьому витрата кабелю для однорангової мережі з топологією «зірка» не набагато більше, ніж в порівнянні з нею по розмірам мережі на коаксіальному кабелі, оскільки на прокладку її практично не впливають особливості приміщення. На відміну від варіанта з виділеним сервером, порівняно невеликий концентратор набагато легше встановити на вигідному (з погляду прокладки кабелю) місці. У цьому випадку не виникає необхідність в обхідних шляхах від сервера, розташованого в якій-небудь далекій кімнаті. Великою перевагою цієї схеми є висока відмовостійкість, при ушкодженні кабелю від мережі відключається тільки приєднана через нього робоча станція, інші ж продовжують нормально працювати.

Однорангові мережі простіші в організації й експлуатації, однак вони застосовуються в основному для об'єднання невеликих груп користувачів, що не пред'являють великих вимог до обсягів збереженої інформації, її захищеності від несанкціонованого доступу і до швидкості доступу. При підвищених вимогах до цих характеристик більш придатними є двухрангові мережі, де сервер краще вирішує задачу обслуговування користувачів своїми ресурсами, тому що його апаратура і мережна операційна система спеціально спроектовані для цієї мети.

Мережева технологія Ethernet- це найрозповсюдженіша технологія лока-льних мереж. В світі більше 5 млн. комп'ютерів, що працюють по цій технології.

Сьогодні архітектура Ethernet - найпоширеніша в організації ЛМ. Така ме-режа проста в організації та експлуатації. Суттєві недоліки мереж Ethernet такі: нема гарантованої тривалості передавання кадру, невелика пропускна здатність при високих навантаженнях (в Ethernet-мережах, реальна пропускна здатність не перевищує 50-60% від максимальної). Тому для організації магістральних ЛМ з високим трафіком доцільніше використовувати архітектуру FDD1, яка дає змогу виділити до 85% перепускної здатності каналу на передавання інформації корис-тувача, а ціна її ненабагато вища від аналогічних за функціями комутованих ме-реж Ethernet

Однак, незважаючи на недоліки, Ethernet-технологія завдяки простоті ідеа-льна для невеликих та середніх мереж. Власне для Ethernet-мереж сьогодні акти-вно розвивають технології комутації локальних мереж та віртуальних ЛМ, що дає змогу зняти обмеження Ethernet щодо перепускної здатності. Крім того, ши-роко застосовують і технології швидких Ethernet та подібних мереж. Поступово мережа Ethernet завдяки оптимальному співвідношенню вартість/продуктивність та простоті стає головним стандартом для локальних мереж.

Специфікацію Ethernet наприкінці сімдесятих років запропонувала компанія Xerox Corporation. Пізніше до цього проекту приєдналися компанії Digital Equipment Corporation (DEC) і Intel Corporation. У 1982 році була опублі-кована специфікація на Ethernet версії 2.0. На базі Ethernet інститутом IEEE був розроблений стандарт IEEE 802.3. Розходження між ними незначні.

На логічному рівні в Ethernet застосовується топологія шина: усі пристрої, підключені до мережі, рівноправні, тобто будь-яка станція може почати передачу в будь-який момент часу (якщо передавальне середовище вільне); дані, передані однією станцією, доступні всім станціям мережі.

Мережева технологія — це погоджений набір стандартних протоколів, що реалізуються програмно-апаратними засобами (наприклад, мережевих адаптерів, драйверів, кабелів і роз'ємів), необхідних для побудови обчислювальної мережі. Термін «мережева технологія» найчастіше використовується в описаному вище вузькому змісті, але іноді застосовується і його розширене тлумачення як будь-якого набору засобів і правил для побудови мережі. Протоколи, на основі яких будується мережа визначеної технології, спеціально розроблялися для спільної роботи, тому від розроблювача мережі не потрібно додаткових зусиль по органі-зації їхньої взаємодії. Іноді мережеві технології називають базовими технологія-ми, маючи у виді те, що на їхній основі будується базис будь-якої мережі.

Стандарт Ethernet був прийнятий у 1980 році. Число мереж, побудованих на основі цієї технології на даний час оцінюється в 5 мільйонів, а кількість ком-п'ютерів, що працюють у таких мережах, — у 50 мільйонів.

Основний принцип, покладений в основу Ethernet, — випадковий метод доступу до середовища передачі даних. Таке середовище може використовувати-ся товстий чи тонкий коаксіальний кабель, виті пари, оптоволокно чи радіохвилі. Успішний досвід експлуатації мережі Ethernet дозволив взяти її за основу при розробці стандарту IEEE 802.3 керування доступу до передавального середовища для мереж із множинним доступом з кон-тролем несучої частоти і виявленням колізій.

В якості фізичного середовища передачі стандартом IEEE 802.3 визначені два види коаксіального кабеля, кручена пара провідників і оптоволоконний кабель.

Основним структурним елементом, мережі є концентратор (Hub), до якого підключаються станції. Для з'єднання витих пар провідників з концентратором і мережевим