II тип: а) болота, заповнені торфом нестійкої консистенції, при глибині торфу до 0,7 м, підстелені мінеральним грунтом; ширина болота більше 500 м, несуча здатність до 0,25 кгс/см2; б) болота, повністю заповнені торфом, які допускають роботу і проїзд машин з питомим тиском до 0,1кгс/см2 при ширині болота до 1 км.

III тип: а) болота, які допускають роботу тільки спеціальних плаваючих машин і механізмів або звичайних машин на понтонах (крім б) I типу та а) II типу); б) болота повністю заповнені торфом, які допускають роботу і проїзд машин з питомим тиском до 0,1 кгс/см2 при ширині болота більше1 кмПри спорудженні магістральних трубопроводів в болотистій місцевості існують деякі особливості при підготовчих роботах.

На болотах, які покриті великим шаром снігу, глибина промерзання незначна. В цьому випадку застосовують метод промерзання верхнього шару грунту болота на смузі роботи землерийних машин. За декілька днів до початку земляних робіт ущільнюють і укатують сніг бульдозерами на смузі 5-6 м. При досягненні товщини ущільненого і промерзлого шару 0.2-0.3 м приступають до розробки траншей. На глибоких незамерзлих болотах, які характеризуються інтенсивним процесом розпаду органічних решток, метод промерзання займає багато часу. В таких випадках для прискорення промерзання застосовують рівня води нижче відмітки дна траншеї за допомогою голчатофільтруючих установок. Також застосовується метод поливу води на смугу роботи машин для отримання крижаної плівки.

При будівництві під’їзних і вздовжтрасових доріг на неглибоких болотах, заповнених щільним торфом для насипів застосовується привізний грунт. Насипи укладаються на хворостяну подушку, товщиною 0,35-0,4 м. Розхід гравію на 1 км дороги складає 480 м3 в щільному тілі та 600 м3 в розпушеному стані. Дороги з гравійним покриттям мають добрі експлуатаційні якості. Для будівництва цих доріг застосовуються бульдозери.

На важко прохідних ділянках болота при спорудженні трубопроводів в літній період і на незамерзлих болотах в зимовий час застосовуються лежневі і сланеві дороги. Дороги з повздовжнім настиланням називаються лежневі, а з поперечним – сланеві. Лежневі дороги більш економічні, але за питомим тиском на торфяну основу можуть бути застосовані тільки на болотах I типу. Сланеві дороги значно знижують навантаження на торфяну основу від машин і механізмів і тому застосовуються на болотах I і II типів. Спорудження лежневих і сланевих доріг виявляється найбільш дорогою і важкою частиною підготовчих робіт на болотах. В літній період на болотах I типу лежневі дороги укладають із реманентних щитів, які виготовляють на будівельних базах, їх можна застосовувати від двох до п’яти разів. Дороги з лісоматеріалу споруджуються бульдозерами.

В деяких випадках застосовують дороги з покриттям стрічкового типу. Стрічкові покриття укладаються на сплановану основу або хворостяну вистілку товщиною 0,08 – 0,02 м у вигляді двох стрічок. На заболочених ділянках укладають повздовжні лежні, а з верху – хворостяна вистілка товщиною 0,15 – 0,2 м, яка ущільнюється декількома проходами бульдозера. Після закінчення робіт, стрічкове покриття намотують на барабан спеціального укладчика ДТУ – 1, або ДТУ – 2 і перевозять на нове місце. Продуктивність укладчика – 120 м в зміну.

При споруджені трубопроводів в районах на незамерзаючих болотах будують зимні дороги або зимними. Розрізняють зимними снігові, снігокрижані, крижані, снігодерев’яні, кригодерев’яні та інші. Вибір типу дороги залежить від потужності промерзлого шару, інтенсивності промерзання і степені впливу додатніх температур лежачих шарів торфу. Будівництво зимників ведеться після підготовки ґрунтової основи, яке заключається в укатці або знищенні шару снігу, зняття рослинного шару зглажувані і плануванні поверхні. Розчистку планування і ущільнення будівельної смуги здійснюють після випаду першого снігу. На погано промерзаючи болотах для збільшення їх несучої здатності поверхню болота поливають водою. При промерзанні болота на 0,2 – 0,25 м і товщині сніжного покриву до 0,2 – 0,4 м ущільнюють сніг проходами бульдозерів або болотних тракторів. На відміну від лежневих і сланових доріг спорудження зимників не потребує великих капітальних і трудових5.Ходова частинаХодова частина призначена для забезпечення можливості пересування машини, а також служить опорою рами машини, повністю сприймаючи його вагу. Вона складається з наступних основних частин: рушія і елементів підвіски. Іноді в склад ходової частини входить рама машини.

Рушієм називається механізм, перетворюючий крутний момент від двигуна в тягове зусилля машини. В машинах для будівництва трубопроводів застосовуються колісний і гусеничний рушії.

Підвіскою називається устрій, з’єднуючий остов машини з рушієм: з колесами при колісному рушії або з опорними катками при гусеничному рушії.

Ходова частина машини складається з рами, мостів з колесами і еластичної підвіски, яка зв’язує раму з мостами або безпосередньо з колесами.

В ведучому мості розташовані механізми, перетворюючі крутний момент до ведучих коліс автомобіля (головна передача з диференціалом і півосі). Співвідношення між загальним числом коліс автомобіля і числом його ведучих коліс називається колісною формулою. Вона складається з двох цифр, перша з яких відповідає загальному числу коліс автомобіля, а друга числу ведучих коліс. Наприклад, автомобіль з колісною формулою 42 має чотири колеса (2 моста), двоє з яких ведучі (як правило задній міст), а автомобіль44 – так само чотири колеса, але всі ведучі.

Призначення еластичної підвіски – забезпечення плавності руху машин, помя’кшує удари коліс, що сприймаються ними, а також поштовхи під час їзди по нерівностям дороги.

Відрізняють два основних типа елементів підвіски: ресори та амортизатори. Ресори поглинають сприйняті колесами поштовхи та удари, а амортизатори гасять коливання підвіски.

Найбільш