На початку 1998 р. набув чинності Закон України "Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини". У зазначе-ному Законі вперше чітко визначено перелік і порядок видачі доку-ментів, що підтверджують належну якість і безпеку продукції, вста-новлено правові засади забезпечення якості та безпеки харчових про-дуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, відрегу-льовано відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання, утилізації харчових продуктів та продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування. Законом визначена мета державного регулювання, основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, вимоги щодо попередження ввезення, виготовлення, реалізації, використання неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх товарів, а також види діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади щодо цього. Право українських громадян на споживання якісної та безпечної продукції, охорону навколишнього середовища, підтримку вітчизняного товаровиробника гарантується ст. 42, 43, 50 Конституції України.

2. Фактори, що обумовлюють якість продукції

В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантуєть-ся підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантуєть-ся — підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією.

В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості: 80% покуп-ців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспро-можною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість.

В 1982 р.в США була видана книга Едварда Демінга "Якість, продуктивність, конкурентоспроможність", в якій автор виклав свою концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 зна-менитих постулатів [13].

Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана "петля якості" [9], яка в кла-сичному варіанті має такий вигляд (рис. 1).

На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв'язку між собою, як на ок-ремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. В [10] всі фактори об'єднані в 4 групи: технічні, організаційні, еконо-мічні і суб'єктивні.

До технічних факторів належать: конструкція, схема послі-довного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирі-шення, технологія виготовлення, засоби технічного обслугову-вання і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготов-лення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів належать: розподіл праці і спе-ціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.

Організаційним факторам, на жаль, ще не приділяється стіль-ки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроек-товані і виготовлені вироби в результаті поганої організації ви-робництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.

Рис. 1. "Петля якості", або етапи, на яких забезпечується якість

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ре-монт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі при переході до рин-кової економіки, їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозво-ляють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнен-ня і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулю-ючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює під-вищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути, високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її про-фесійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особ-ливостями, тобто мова йде про суб'єктивні фактори, які по-різ-ному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання техніч-них факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб'єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі лю-дини, то в організаційних факторах суб'єктивний елемент віді-грає вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і споживання виробів.

Наскільки важливі суб'єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціальне бажана ме-та, але її вплив на підвищення рентабельності вважається міні-мальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю вироб-ників, які допускаються таких помилок.

1. Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпошире-ніша думка щодо якості. Але новий погляд на механізми ство-рення якості і процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку якість спочатку