В останні роки широко використовується цифрова аудіолента (DАТ) — магнітна стрічка з записом аудіоінформації (музичні доробки, мова) у цифровій формі. Касети цифрових аудіолент захищені від копіювання, мають малі розміри (у два рази менше звичайних) і високу місткістю запису: тривалість відтворення за обидва боки складає 4 години. До початку 90-х років були створені DАТ ємністю до 2,5 Гбайт для запису комп'ютерної інформації.

Цифрові аудіоленти були створені у Великобританії в 1987 році разом із пристроями запису-відтворення, що мають конструкцію, подібну до відеомагнітофонів.

2.2. Магнітна карта

Магнітна карта (МК) — носій інформації у виді гнучкої пластини з магнітним покриттям.

МК являє собою невелику пластмасову тришарову карту на поліефірній основі товщиною 12 мкм, на яку у вигляді окремих вузьких смуг наносять робочий магнітний шар товщиною 12-17 мкм, що покривається потім захисним шаром з поліефірної плівки товщиною 10-12 мкм.

Швидкість запису-читання (2х10 біт/сек) у 30-40 разів перевищує швидкість самих швидкодіючих перфокарточних пристроїв. Наявність захисної плівки охороняє карту від зносу, що забезпечує до 20 тисяч циклів запису і читання. Ємність пам'яті однієї магнітної карти в 10 разів перевищує ємність звичайної перфокарти.

2.3. Магнітний диск

Магнітний диск (МД) — носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису.

Магнітні диски поділяються на тверді і гнучкі (дискети). Твердий магнітний диск — це кругла плоска пластинка, виготовлена з твердого матеріалу (металу), покритого феромагнітним шаром.

Гнучкий диск (флопі-диск) або дискета — це диск, виготовлений із пластику, покритого феромагнітним шаром.

Магнітні диски вперше з'явилися в 1970, а до 1980 року їх випускало вже більш 30 фірм.

Гнучкий магнітний диск

Гнучкий магнітний диск (floppy disk, diskette) широко використовується в ПЕОМ і є змінним носієм інформації або програмного забезпечення. Він зберігається поза комп'ютером і встановлюється в нагромаджувач у міру необхідності. Найчастіше використовується для обміну програмними продуктами і даними.

За діаметром носія дискети поділяють на стандартні (діаметр 203 мм), міні-диски (діаметр 133 мм), мікродиски (діаметр 89; 82,5; 76,2 мм). В даний час велика частина інформації поширюється на міні-дискетах і мікродисках (стандартними для ПЕОМ є мікродиски з діаметром 89 мм).

Магнітні диски відрізняються за конструкцією і технічними характеристиками. За конструкцією дискети поділяються на два види: 3,5" і 5,25" (відповідно — 89 і 133 мм). Основне значення для користувача має ємність диска, тобто обсяг інформації, яку можна на ньому зберігати.

Ємність дискет залежить від двох параметрів: площі використовуваної поверхні і припустимої для конкретної конструкції дискети щільності запису. Для збільшення першого параметра в сучасних дискетах використовується двосторонній запис (стандартне маркірування цих дискет — DS) і відповідна конструкція дискети з двома магнітними голівками запису-зчитування інформації. Спочатку використовувалися дискети з однобічним записом. Їхнє маркірування — SS.

В залежності від якості магніточуттєвого шару і щільності запису розрізняють дискети з одиничною щільністю — SD; з подвійною щільністю —DD; з високою щільністю —HD; з надвисокою щільністю —VHD.

Стандартна ємність зазначених дискет складає:

для 5,25" дискет DS DD – 360 Кбайт; DS HD – 720 Кбайт; DS HD – 1,2 Мбайт;

для 3,5" дискет DS DD – 800 Кбайт; DS HD – 1,44 Мбайт; DS VHD – 2,88 Мбайт; 12 Мбайт і 21,3 Мбайт.

В даний час найчастіше використовуються дискети ємністю 1,44 Мбайт. Вони дозволяють переносити документ і програми з одного комп'ютера на іншій, зберігати інформацію, яка постійно не використовується в комп'ютері, робити архівні копії інформації, що утримуються на твердих дисках.

Спочатку в ПЕОМ використовувався гнучкий диск діаметром 133 мм (5,25 дюйма), ємністю 360 Кбайт і 1,2 Мбайт, що представляє собою майларовий диск товщиною 0,125 мм, на який нанесене феролакове покриття товщиною 3-5 мкм. Він постійно знаходиться в захисному чохлі (футлярі), виготовленому з гнучкої пластмаси, і має форму квадрата.

У чохлі і диску є індексний отвір, який використовується для формування сигналу про початок доріжки, і отвір для установки диска на шпинделі. Для підведення магнітної голівки до диска в чохлі є виріз, також передбачена світловідбиваюча етикетка (або виріз) для захисту від запису. Центрування дискети при її закріпленні на шпинделі приводного двигуна здійснюється за допомогою металевої втулки спеціальної конструкції.

Інформація записується і зберігається на концентричних доріжках, що поділяються на сектори.

В даний час у персональних комп'ютерах використовуються нагромаджувачі на дисках розміром 89 мм (3,5 дюйми) і ємністю 0,72 і 1,44 Мбайта. Ці дискети вкладені у твердий пластмасовий конверт, що значно підвищує їхню довговічність і надійність. Вікно для зчитування інформації з диска в неробочому стані закрито захисною засувкою й автоматично відкривається лише при установці дискети в нагромаджувач.

Наприкінці 1995 р. почате виробництво 3,5" дискет ємністю 120 Мбайт, сумісних з дискетами ємністю 1,44 Мбайт. Очікується, що швидкість передачі інформації збільшиться в 5 разів. Ведуться роботи по створенню дискет ємністю в 240 Мбайт.

Малий час доступу за методом довільної вибірки (менш 1 сек) і велика швидкість обміну даними з диском (250 000 біт/сек) дають істотні переваги гнучкого диска в порівнянні з будь-якими стрічковими магнітними носіями інформації. За даними фірм Lomega і SyQuest близько 28% користувачів застосовують гнучкі диски для резервного копіювання інформації, 22% — як заміну твердих дисків, 21% — для транспортування даних