DVD-диски відрізняються високою інформаційною ємністю в порівнянні зі CD-ROM. DVD-відео розраховане на 2 години показу високоякісної цифрової відеоінформації, а двосторонній, двошаровий диск — на 8 годин. Кожен диск має 8 звукових доріжок на різних мовах, до 8 каналів кожна, які містять до 32 доріжок субтитрів. До інших достоїнств DVD-дисків можна віднести: 4:3 і 16:9 коефіцієнти стиску; багатоваріантність розміщення камери; вибір різних точок зору протягом відтворення: містить миттєве перемотування і швидке перемотування вперед, включаючи пошук за заголовком, главі, доріжці і кодові часу. DVD-диск довговічний, не піддається зносу при використанні, тільки при фізичному ушкодженні; не сприйнятливий до магнітних полів, стійкий до нагрівання, невеликого розміру. Більшість існуючих дисків не мають усі цих особливостей (багаторазові звукові доріжки, титри, батьківський контроль і т.д.).

DVD-диски не позбавлені недоліків, їх не можна перезаписувати. Перше покоління DVD-плеєрів і дисководів не можуть читати DVD-диски, а сучасні плеєри не можуть відтворювати в зворотному напрямку на нормальній швидкості; DVD-диски дорожче чим CD-ROM, їхня вартість коливається від 25 до 80 доларів.

Завдяки високій інформаційній ємності, малим розмірам, надійності і довговічності DVD-диски в майбутньому можливо витиснуть інші види оптичних документів.

3.1.5. Магнітооптичний диск

Магнітооптичний документ (МО) – комбінований вид машиночитаемого документа, що з'єднує в собі магнітний і оптичний способи запису і зчитування інформації.

Найбільше широко поширені магнітооптичні диски, що складаються з різних комбінацій гнучкого магнітного диска, вінчестера й оптичного диска. Уперше МО почали масово випускатися групою фірм США в 1994 р.

Розрізняють два види МО: флоптичний диск і магнітооптичний диск.

Флоптичний диск – матеріальний носій, який використовує принципи конструкцій гнучких магнітних дисків, вінчестерів і оптичних дисків. Доріжки на поверхню диска наносяться за допомогою лазеру, що робить їх більш надійними і стійкими. Запис і зчитування інформації робиться звичайним магнітним способом, але з підвищеною щільністю (20,8 Мбайт на 3,5" дискеті). Можливе стирання і перезапис інформації. Голівки запису-зчитування робляться за допомогою оптичного серводатчика і спеціального двигуна по однієї або декільком доріжкам одночасно.

Магнітооптичний диск — це диск на магнітному матеріалі, запис інформації на якому можлива тільки при нагріванні до температури порядку 1450 0С. Важливим його достоїнством є підвищена надійність збереження інформації (не менш 10 років без перезапису). При цьому кількість припустимих перезаписів інформації на одну дискету складає 1 млн., що робить їх досить перспективним засобом архівірування і тривалого збереження інформації.

Одним з ведучих виробників магнітооптичних дисків є фірма RICOH (США), що випускає дискети 3,5" і 5,5". У залежності від формату, що використовується, ємність дискет складає для 3,5" дискет — 128 або 330 Мбайт або 1,3 Гбайт. Суміжні диски значно збільшують експлуатаційні характеристики магнітооптичного документа.

Відеодиски випускаються двох видів:

а) ємнісні, що читаються алмазною або сапфіровою голкою;

б) оптичні, з лазерним зчитуванням.

Відеодиск — це гнучкий вініловий диск діаметром 210 мм і 300 мм або алюмінієвий диск діаметром 305 мм із напиляним шаром пластмаси і нанесених борозенок щільністю 130—150 на 1 мм. На одній і тій же доріжці записується зображення і звук, відтворені електромеханічним способом алмазною або сапфіровою голкою або променем лазера на спеціальному програвачі, приєднаному до телевізора.

Найбільш розповсюджений відео-компакт-диск, відео-CD (CD-DV-Compuct Disk Digital Video), призначений для цифрового запису і відтворення відеофільмів. Один диск може зберігати запис одного повнометражного фільму. Промислове виробництво розпочато в 1994 р. У 1995 р. була продемонстрована можливість створення гнучких відео-компакт-дисків DVD-E з багаторазовим записом на основі використання ефектів поляризації світла.

На одній стороні оптичного ВД може бути записано 54 тис. відеокадрів, у яких може бути відповідно розміщено 54 тис. фотознімків або каталожних карток, або 13500 сторінок тексту (54 книги по 250 сторінок). Є відомості про відеодиски, що розміщають на одній стороні 100 тис. відеокадрів.

Відеодиск дозволяє здійснювати швидкий пошук і відтворення записаної на одному диску звукової, графічної і буквено-цифрової інформації. Це відкриває перспективи використання ВД у навчанні, створенні електронних журналів, книг, енциклопедій, довідників, каталогів, баз даних. Оптичні ВД використовуються в рекламі, в інформуванні громадськості про діяльності організацій, компаній, галузей, окремих країн і регіонів світу. ВД — недостатньо ємні носії: для запису 1 сторінки тексту формату А4 потрібно близько 8 доріжок.

Висока надійність при збереженні і відтворенні інформації досягається за рахунок безконтактного зчитування, використання прозорих захисних покриттів або спеціальних касет, а в цифрових системах — завдяки застосуванню кодів з виявленням і виправленням помилок.

Пошук інформації, збереженої на відеодиску, здійснюється за кілька секунд.

3.2. Голограма як вид документа

Голограма (грец. holo — весь, повний; graph — запис і gramma — письмовий, риса, лінія) — новітній носій об'ємного зображення.

Голограма — документ, що містить зображення, запис і відтворення якого виробляється оптичним способом за допомогою лазерного променя без використання лінз.

Голограма створюється за допомогою голографії — методу точного запису, відтворення і перетворення хвильових полів. Він заснований на інтерференції хвиль — явищі, що спостерігається при додаванні поперечних хвиль (світлових, звукових і ін.) або при посиленні хвиль в одних крапках документа й ослабленні в інші в залежності від різниці фаз інтерферуючих хвиль. На фотопластинку одночасно з «сигнальною» хвилею, розсіяної об'єктом, направляють «опорну» хвилю від того ж джерела світла. Виникаюча