Затирання при великих обсягах робіт можна виконувати затиральними машинами. Вони обладнані шліфувальним диском. Притискаючи диск до оброблюваною поверхні і переміщуючи його, затирають накривний шар до зникнення подряпин, раковин, горбків.

Замість оштукатурювання розчином застосовують листи сухої штукатурки. Найбільшого поширення набули гіпсові, гіпсоволокнисті азбестоцементні великорозмірні листи. Для цього використовують деревоволокнисті плити, декоративно-оздоблювальну фанеру і шаруваті пластики.

Листи сухої гіпсової штукатурки – це шар затверділого гіпсового розчину, оклеєного з обох боків картоном.

Азбестоцементні листи – це спресований цементний розчин з додаванням відходів азбестової промисловості. Такі листи виготовляють і з лицьовою поверхнею, пофарбованою емалевою фарбою.

Деревоволокнисті плити – це спресована однорідна волокниста маса з відходів деревообробної і паперової промисловості.

Гіпсоволокнисті листи – це спресований гіпсовий розчин з додаванням подрібненої соломи, очерету чи відходів деревини.

До поверхні стін листи приклеюють спеціальними мастиками чи прикріплюють цвяхами. Облицьовані поверхні потім можна фарбувати чи обклеювати шпалерами. Шви між листами замазують гіпсом. Замість гіпсового розчину можна використовувати шпаклівку. При потребі стики листів заклеюють тонким картоном чи марлею.

Вимоги до якості штукатурних робіт залежать від категорії штукатурки. Показником категорії є величини допустимих нерівностей поверхні. При простій штукатурці нерівності не повинні перевищувати 5 мм, при поліпшеній – 3 мм і при високоякісній – 2мм.

Величину нерівності поверхні перевіряють після висихання накривного шару.

При огляді поверхні штукатурки можуть виявитися маленькі горбки з білою плямою посередині. Їх називають дутиками. Вони утворюються в результаті використання невитриманого вапна. Частинки вапна, які потрапили в штукатрку, починають через деякий час гаситись. Штукатурку з такими дефектами видаляють. Ділянку поверхні оштукатурюють знову.

Поверхня штукатурки може мати тріщини різних розмірів.

Вони утворюються від швидкого висихання штукатурки на протягом чи при високій температурі, а також від надлишку в’яжучого матеріалу чи заповнювачів у розчині при незадовільному перемішуванні останнього. Нанесення наступного шару штукатурки на непросохлих розчин призводить до утворення тріщин. Причиною їх може бути використання дуже товстої набивної дранки чи нанесення тонких шарів штукатурки на її поверхню.

Іноді спостерігається спочування штукатурки. Цей дефект може з’являтися через нанесення штукатурного розчину на перезволожені поверхні. Нанесення розчину на занадто суху поверхню також небажане, оскільки може призвести до відшарування штукатурки. В результаті незадовільної обробки поверхня штукатурки може мати раковини і грубу шорсткість.

Якість штукатурки визначають шляхом її зовнішнього огляду й відповідних обмірів. Для визначення нерівностей до оштукатуреної поверхні прикладають правило. Це дає змогу легко виявити виступи і впадини, допустимі величини яких були наведені раніше.

У сухій штукатурці шви між листами повинні бути суворо вертикальними і горизонтальними.

Несприятливими факторами при виконанні штукатурних робіт можуть бути забруднення повітря робочих цементним, гіпсовим та іншим пилом, незадовільний мікроклімат на робочих місцях через контакт із вологим середовищем, роботи в неопалюваних приміщеннях, протяги.

Основними причинами виробничого травматизму при штукатурних роботах можуть бути падіння працюючих із різних риштувань чи столиків *роботи на висоті понад 1 м від підлоги учням заборонені) або при сковзанні по залишках розбризканого по підлозі розчину, опіки при застосуванні розчинів із негашеним вапном, ураження електричним струмом, удари падаючим вантажем та ін.

При штукатурних роботах не можна ставити на випадкові предмети (радіатори опалення, бочки, ящики та ін.). Забороняється застосовувати для просушування приміщення різного типу відкритих жаровень. При експлуатації електрокалориферів слід дотримуватися правил обладнання й експлуатації електричних установок. Учням заборонено обслуговувати установки, які застосовують для просушування приміщень.

Усі усні, які навчаються штукатурних робіт, повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям, каскою відповідно до встановлених норм. При роботі в осінньо-зимовий період спецодяг часто буває вологим, тому необхідно передбачити можливість його просушування.

Заборонено застосовувати у розчинах для декоративних кольорових штукатурок шкідливі для здоров’я пігменти: свинцевий сурик, свинцевий крон, мідні й миш’якові фарби та ні. Перед оштукатурюванням збірних перегородок необхідно перевірити міцність їх установки. Не можна проводити штукатурні роботи усередині приміщень, якщо в них немає чорних підлог чи суцільного тимчасового настилу. Закриті приміщення необхідно вентилювати.

Штукатури, які виконують набрезк розчину вручну, повинні працювати в окулярах.

Учням заборонено працювати з розчинонасосом; забороняється перегинати живильні шланги, затягувати сальники, розбирати механізми, не впевнившись у тому, що тиск упав до нуля.

Переносні струмоприймачі (інструменти, машини, світильники та ні.), які застосовують при виконанні штукатурних робіт, повинні працювати при напрузі не більше 42 В. Всю електропроводку на висоту до 2 м від підлоги вкладають у гумові трубки, захищені від механічних пошкоджень дерев’яним коробом. Електросвітильники з напругою, яка є у звичайній мережі, дозволяється встановлювати в місцях, недоступних для працюючих. При штукатурних роботах, виконуваних на відкритому повітрі і в особливо небезпечних приміщеннях, напруга повинна бути 12 В.

Для дотримання пожежної безпеки при експлуатації не можна користуватись електронагрівальними приладами без вогнетривких підставок, а також залишати їх без нагляду на тривалий час включеними в мережу;

застосовувати для опалення приміщень саморобні електропечі;

залишати під напругою електричні кабелі і проводи з неізольованими кінцями;

закріплювати електричні проводи цвяхами, пропускати їх між стулками дверей, вішати на проводи, ролики і вимикачі будь-які предмети, одяг та ін.