виконують в визначеній технологічній послідовності. Основу очищають і обезпилюють. Перевіряють рівність і горизонтальність стяжки. Грунтують основу. Деревиноволокнисті плити розрізують і наклеюють на гарячу бітумну мастику. Потім складають план настилки паркета в кожному окремому приміщенні, наносять мастику на нищележачий шар і наклеюють планки штучного паркету на мастику. Після цього встановлюють плінтуси або галтелі, опоряджують поверхню укладеного паркету і здають в експлуатацію. Коли паркет наклеюють безпосередньо на цементно-піщану стяжку, або вирівнюючий шар з полімерцементного розчину, з вказаних технологічних операцій виключається розкрій і наклеювання деревиноволокнистих плит.
Основу очищають від буд.мусору і напливів розчину металевими скребками на довгих ручках. Порох видаляють віниками або щітками. Інколи після очистки основи, виявляються пошкоджені місця стяжок – м’ятини і тріщини, які до виконання слідуючої технологічної операції заробляють полімерціментним розчином.
Рівність і горизонтальність поверхні цементнопіщаної стяжки або вирівнюючого шару перевіряють двохметровою контрольною рейкою, на яку встановлюють рівень. Просвіти між стяжкою і рейкою мають бути не більше
2 мм.
Після підготовки основу грунтують розчином бітума в бензині або гасі в співвідношенні 1:2 або 1:3. Коли грунтівку приготовляють на буд. площадці, то розплавлений обезводнений бітум, остивший до температури 70?С, вливають в бензин або в гас і переміщують тільки дерев’яними мішалками до отримання однорідної маси. При цьому недозволяється користуватись відкритим вогнем в радіусі 50 м від місця приготовлення грунтівки. Грунтівку на етилованому бензині або бензолі приготовляти забороняється.
Грунтівку наносять на основу суцільним шаром за допомогою машини СО – 122А для нанесення бітумних мастик, а при невеликому об’ємі робіт – пензлем із бачка для перенесення гарячого бітума. Грунтують основу не раніше ніж через добу після укладки ціментно- піщаної стяжки або полімерцементного вирівнюючого шару в процесі набору розчину міцності. При цьому грунтовочний склад проникає в поверхневий шар суміші внаслідок підсоса при гідратації цемента і не тільки забезпечує краще зщеплення мастики з розчином, але і сприяє набору міцності розчином, так як запобігає випаровуванню вади із стяжки. Коли грунтують вмоклу, набравшу міцність стяжку, то грунтовка тільки зв’язує і закріплює порох на поверхні стяжки.
Нанесення грунтовки, розлив гарячого бітуму на основу і настилка деревиноволокнистих плит мають здійснюватись в захисних окулярах і рукавицях. При цьому потрібно уникати попадання бітума на шкірний покрив.
Для розкрою ДВП використовують спеціальний ніж. До місця укладки плити підносять за допомогою спеціальних гаків. Плити приклеюють до основи на гарячій бітумній мастиці або на холодних водостійких мастиках. На плитах неповинно бути надломів, розривів і розбитих кромок. Вологість плит не повинна перевищувати 12%.
ДВП спочатку укладають на основу насухо, з зазорами 5…6 мм. Після цього почерзі піднімаючи плити, наносять на основу гарячу бітумну мастику і плавно щоб не розбризкувалась мастика їх опускають і приклеюють. В випадку, коли проектом передбачена настилка паркету по суцільних залізобетонних плитах перекриття, наклеюють два шари ДВП. При цьому для нижнього шару використовують м’які плити М-20 товщиною 12 мм, а для верхнього шару – тверді ДВП Т-350 або Т-400 товщиною 4 мм. Тверді плити використовують також при укладці їх тільки в один шар.
Вказана конструкція підлоги виключає мокрі процеси при встановленні підлог і сприяє індустріалізації робіт.
Гарячу бітумну мастику подають на поверхи машиною СО – 100А з електрообігрівачем бітумопроводом. Використовують також вантажні підйомники, на якій встановлюють металеві конусні бачки з мастикою. У бочці передбачені кришка і закриваючий пристрій. Площадки підйомників мають мати суцільне огородження. Температура бітумної мастики в момент наносення має бути не менше 140-160 °С.
Після укладки ДВП виступивший в швах бітум або мастика зчищають скребками. По укладеним ДВП або по грунтованій поверхні цементно-піщаної стяжки настиляють планки штучного паркету. Рисунок покриття паркетної підлоги передбачений проектом.
2.3 Складання плану настилки.
Фриз – декоративна полоса покриття підлоги, яка прилягає до стін по всьому периметру приміщення, оформляючи основне поле підлоги. Фриз надає паркетній підлозі більш нарядний, красивий вигляд. Рисунок фриза може бути різним і визначається проектом. Фриз може бути простий, з лінійкою, жилкою або одночасно з лінійкою і жилкою. Фриз ускладнює роботу паркетника, потребує більш високої кваліфікації і більш трудових затрат.
Настилка паркета з фризом відрізняється від настилки паркета без фризу тим, що при складанні плану роботи потрібно в першу чергу враховувати присутність фризу. Коли ширина фризу визначена проектом, то план розкладки підлоги складають на площину підлоги, зменшену на два фриза, як по довжині, так і по ширині приміщення. Розмір планок підбирають так, щоб в змійці укладалось ціле число. При непарному числі планок в змійці рекомендується перемістити змійку в сторону на половину довжини планки. Розміщені пополам планки крайнього ряду укладають по обох краях у протилежних стін. При парній кількості планок в змійці всі підпилені куски ідуть в відходи, так як в місці прилягання до фризу всі крайні ряди планок обрізають.
Коли ширина фризу проектом передбачена, то рисунок підлоги складає кваліфікований паркетник. При складанні плану настилки необхідно розмір планок підібрати таким, щоб відходів було менше, а рисунок покриття красивим. Для крайніх рядів можна підбирати планки коротші або довші планок всього покриття. Ширина планок має бути одинакова.
В склад фризу звичайно входить лінійка, так як без неї важко закріпити крайні, прилеглі до фризу