Столи.

Розрізняють столи обідні, письмові, сервіровочні, журнальні, туалетні. Широка площина кришки потребує розвинутої опори не менше чим на четвертину крапки. Одноопераючий стіл повинен мати чотиристоронню опорну розгалуження при розвинутій по товщині центральної опори.

Двохопорні столи пред‘явлені в щитовій конструкції. Так як з‘єднання опорних щитів з стільницею не забезпечує жорсткої конструкції, то опори зв‘язані у верху продовжні балками-цергами, а внизу уклинисті проножності. У столі з двома опорними щитами їх нижні кінці повинні бути роздвоєні. У двохопорних столах декор поміщається на бокових опорних щитах і з‘єднується із балками.

Найбільше розпоширені чотирьохногі столи преставляють собою систему із ніжок, сильно зв‘язаних поверху царгами; на них наклеюють верхній щит. Стійкість і жорсткість конструкції забезпечує розміри шипів, з‘єднующих верхню частину ніжки з царгою. Найбільше декоративна частина такого стола – ножки. Навіть при відсутності прикрас їх найчастіше всього роблять змінного січення. В залежності з статикою навантаженням ніжки повинні бути тонкіші до низу і ширші у верху. Для посилення міцності з‘єднання у верхньому вузлі важчих столів уводять проніжки або діагональні стяжки. Ця частина стола, навіть якщо його стільниця покрита скатертю, залишається видимою. Тому на нижніх зв‘язках стола також виконують декоративну обробку.

В обідніх столах кришка, як правило, має просту обробку - облицьована шпоном. Не піддається обробці і борта. Розсувні столи компонують в складеному вигляді. Обідні столи роблять розбірними.

Столи з опускаючими і відкритими ніжками компонують і в складеному, і в розкритому вигляді. До виробів такого роду відносяться стілсороканожка. У нього дві композиційні схеми: з товстими основними ніжками і тонкими доповнюючими; з ножками однакової форми і січення. Найбільшою декоративністю повинні оволодівати ніжки і нижні зв‘язки, так як в розкладних столах царги закриті великим звісом стільниць.

До столів з великою поверхнею відносяться і банкетні. Їх роблять складеними або цільними.складові частини повинні скласти єдину композицію. Особливість банкетного стола – в середині він ширший, чим у торця. Роблять це для того щоб сидячий міг бачити більше простору. Композиційне рішення банкетногть стола – складна задача, так як організувати протяжну систему зв‘язок і ніжок важко. В якості одної із систем можна пропонувати стіл з групами товстих ніжок по краях і тонкими ніжками по середині. Обробка цих столів повинна бути простою – їх облицьовують шпоном.

Обов‘язкова приналежність письмових столів – ящики розміщені під кришкою в середині і по бокам стола.

Ящики письмового стола звичайно збирають у блоки. Якщо блок ящиків складає по висоті 65-70 см, то він утворює тумбу, на котру опирається стільниця. Письмові столи бувають одно- або двотумбові. Якщо блоки підвішані до ніжки і кришки збоку. При невеликій висоті стола середній ящик не роблять. Випускають письмові столи з боковими приставками для установки засобів оргтехніки (розрахункових пристроїв, друкуючих машинок). На відміну від обідніх кришки письмових столів завжди відкриті. Їх або покривають сукном, або облицьовують шпоном.

Звичайно чоловік займає середню частину стола, і тільки у цьому місці йому потрібна рівна або злегка вигнута кромка. Тому кришка письмового стола в основній частині може мати складну форму з розкріповками уступами і закругленим вуглом.

Характеристика деревини.

Деревина – один з найбільш доступних і поширених матеріалів. Для любителів майструвати важливо правильно її підібрати та раціонально використати відповідно до призначення. Особливо ретельно слід підбирати деревину для художніх виробів та виготовлення цінних меблів, оскільки якість виробів з деревини та їх довговічність залежать від фізико-механічних властивостей матеріалу, зовнішнього вигляду, вад та схильності до зміни форми під впливом навколишнього середовища. Щоб захистити деревину від шкідників, її просочують антисептиками.

Листяні породи.

Деревину листяних порід поділяють на тверду і м‘яку. До твердої належить деревина дуба, бука, ясеня, клена, в‘яза, берези, граба, каштана, груші дикої, горіха, а до м‘якої – липи, вільхи, осики, верби, тополі.

Дуб має пористу міцну, гнучку деревину високої якості, стійку проти дії вологи. Через пористість її дуже важко полірувати. Завдяки красивій текстурі використовується на виготовлення цінних меблів та інших виробів, які покривають прозорим лаком або вощать. Обробляти деревину різальним інструментом важко. Колеться порівняно легко, при висиханні розтріскується.

Морений дуб – це дуб, що тривалий час був під водою. Його деревина темного кольору дуже ціниться.

Ясен має світлішу, ніж у дуба, деревину з красивою текстурою. Виготовляють з нього цінні меблі та інші вироби.

Деревину ясеня легко обробляти інструментами, лакувати і полірувати. При висиханні не тріскається і погано колеться, тому з неї виготовляють ручки для молотків, сокир та інших ударних інструментів.

Бук має однорідну, міцну і гнучку деревину з прямими волокнами. На радіальних зрізах дуже помітні блискучі серцевинні промені у вигляді світлих або темних стрічок. На звичайному тангенціальному зрізі промені утворюють довгасті цяточки. Букову деревину легко обробляти, лакувати і полірувати, тому з неї виготовляють меблі, інструменти тощо. Колеться порівняно легко, при висиханні мало розтріскується, проте сильно жолобиться.

Клен має міцну гнучку деревину з тонкою структурою волокон. Її легко полірувати. Особливо ціниться деревина клена несправжньоплатанового з ніжною красивою текстурою і великою кількістю маленьких сучечків, що нагадують око птаха (через це її називають “пташине око”). Виготовляють з неї фанеру для оздоблення меблів.

Каштан має деревину різних відтінків. Вона схожа на дубову, Ала серцевинні промені на ній так не помітні. Деревина досить пружна і міцна. При висиханні майже не тріскається і не жолобиться, її легко стругати, полірувати і