Береза має однорідну, досить міцну деревину, яку легко обробляти різними столярними інструментами, полірувати і фарбувати. Текстура її досить красива. Меблі, виготовлені з берези, вкривають безбарвним лаком. Найкрасивіша надкоренева частина стовбура, так звана хвиляста береза, що має муаровий малюнок з атласним блиском.

Особливо цінна деревина карельської берези, яка має хвилясто вузлуватий вигляд. З неї виготовляють фанеру для оздоблення меблів.

Деревину карельської берези важко обробляти інструментом, вона не розколюється і є одним з найкращих матеріалів для токарних робіт.

Граб має тверду деревину, яку добре обробляти і полірувати. При висиханні тріскається і жолобиться. Використовується для виготовлення деталей різних машин, у будівництві та для надвірних будівель.

В‘яз має ясно-буру всередині та жовтувато-білу зовні міцну і гнучку деревину. При висиханні вона не тріскається і не жолобиться. Структура її трохи хвиляста. З деревини в‘яза виготовляють токарні вироби.

Груша відзначається вузько шаровою, твердою, міцною деревиною рівномірної щільності. Погано колеться проте добре ріжеться. Добре зберігається в сухому місці, при висиханні майже не тріскається і не жолобиться. Деревина груші – цінний матеріал для виготовлення меблів, художніх виробів і фанери.

Горіх, ільм та берест мають високоякісну деревину, з красивою текстурою, яку утворюють хвилясті смуги різних відтінків – від темних до світлих. Після полірування виріб набуває красивого вигляду. Здебільшого з неї виготовляють стругану фанеру, якою оздоблюють меблі.

Особливо красива фанера, виготовлена з наростів (капів), в них волокна дуже покручені і тому утворюють гарну текстуру.

Меблі, оздоблені горіховою фанерою і добре відполіровані, ціняться найвище.

Акація біла має міцнішу деревину, ніж у дуба. Вона стійка проти загнивання і мало жолобиться і розтріскується. Використовують її для виготовлення будь-яких виробів, особливо для мозаїки та інкрустації.

Черешня має рожево-червонувату міцну, але крихку деревину. У промисловості не використовується, але з неї можна виготовити шпон і використати його для оздоблення меблів.

Для коптіння в домашніх умовах використовують лише деревину листяних порід і найкращою серед них є черешня. Також добра для коптіння деревина вишні.

Липа має м‘яку деревину, її легко стругати, розколювати і різати різьбярським інструментом. При висиханні вона не жолобиться і майже не тріскається. З липи виготовляють щити, які потім фанерують. Деревина липи без запаху, тому її використовують для виготовлення тари для продуктів і вуликів.

Вільха має однорідну деревину червонувато-бурого кольору. Річні кільця на ній мало помітні. Вона легка і м‘яка. Використовується для виготовлення столярних і токарних виробів, а також ливарних форм, фанери, тари. Вільха не боїться вологи і добре зберігається у воді, тому її іноді використовують для підводних частин споруд.

Осика має м‘яку, легку, однорідну білу деревину з зеленуватим відтінком. Вона мало стійка до загнивання і швидко руйнується від вологи. З неї виготовляють дешеві меблі, нецінні токарні вироби і столярні плити, які потім фанерують цінною деревиною.

Тополя біла (срібляста) має деревину м‘яку і легку. Використовується переважно у безлісих районах України для виготовлення нецінних виробів, іноді з неї виготовляють фанеру, якою обклеюють щити.

Бджолярі вважають, що вулики з тополі чорної (осокора) найкращі – вони не смолисті, не мають запаху.

Подібна до деревини тополі деревина верби, але вона м‘якша.

Вибір деревини для столярних виробів.

При виборі деревини для столярних чи художніх виробів перш за все потрібно визначити, в яких умовах експлуатуватиметься виріб: всередині приміщення чи ззовні, матиме ударне навантаження чи звичайне статичне (стале), а також вид оздоблення чи фарбування.

Відповідно до умов і характеристик підбирають деревину, проте обов‘язково треба враховувати вади, текстуру та колір її.

Вади деревини. В більшості випадків вони знижують цінність деревини або й зовсім виключають можливість застосовувати її для виготовлення виробу. Іноді деревину з вадами можна використати для іншого призначення і цим надати їй особливо привабливого вигляду та підвищити цінність. Основними вадами є завилькуватість, косошарість і сучкуватість.

Завилькуватість – це хвилясте або гвинтоподібне розміщення волокон, яке буває переважно біля коренів. Через це деревину не можна колоти в певному напрямку, важко обробляти тощо. Завилькуватість горіха, клена та інших порід, які використовують для виготовлення струганої фанери і оздоблення меблів, не є вадою; вона утворює красиві візерунки, що підвищують цінність деревини. Особливо цінними є капи – нарости на деревині, здебільшого біля комлевої частини. Тут деревина дуже завилькувата і на поздовжньому зрізі утворює красиву структуру.

Косошарість – розміщення волокон деревини навкіс дошки або бруса. Міцність на злам у виробі з такого матеріалу менша. З косошарої деревини не можна виготовляти ручки для молотків, сокир і бруски, які витримують поперечне навантаження.

Для держаків до сапок, лопат, вил тощо використовують лише прямо шарову деревину з пиляних брусків, але найкраще їх робити з молодих дерев та рівних гілок.

При облицюванні деревиною косошарість не вважають за ваду.

Сучкуватість – це одна з найпоширеніших вад деревини, особливо хвойних порід, в яких згодом сучки легко випадають. Тому сучкувату деревину хвойних порід, для облицювання не використовують. У листяних порід сучкувата деревина не є особливою вадою. Наприклад, явір, в якого сучкувата деревина утворює своєрідний малюнок “пташине око”, - цінний матеріал для меблевого виробництва. Ціниться сучкувата деревина горіха та деяких інших порід.

Текстура.

Це природний малюнок обробленої поверхні зрізу деревини, який утворюється внаслідок пере різання серцевинних променів, волокон та річних шарів. Ціниться красива текстура лише в тому випадку, якщо виріб прозоро оздоблюється. Якщо ж виріб фарбують непрозорими фарбами, то текстура не має ніякого значення.

Красива текстура утворюється