Промисловість випускає меблі, облицьовані фанерою з деревини червонуватого кольору та одноманітної текстури.

Колір деревини.

Залежно від переважаючого відтінку природного кольору ядрової частини стовбура деревину класифікують так:

Жовта (білуватого, трохи жовтуватого або червонуватого відтінку): ялина, береза, осика, липа, граб, клен, смерека; ясно-жовта (лимонна) – самшит, барбарис; золотисто-жовта: шовковиця, маклюра; рожевувато-жовта: ясен, айлант; червонувато-жовта: карельська береза, черемшина, глід, акація.

Бура (ясно-бура): тополя, в‘яз, кедр, лох (маслина); червонувато-бура: модрина, бук, вільха, груша, слива.

Коричнево-бура: каштан, горобина.

Коричнева (жовто-коричнева): дуб; рожевувато-коричнева: яблуня, черешня; червонувато-коричнева: сосна, вишня, туя; темно-коричнева: горіх, абрикос.

Рожева (жовтувато-рожева): слива, лавровишня; темно-рожева: чинара, платан.

Оранжева: жостір.

Фіолетова: бузок, бирючина (вовчі ягоди).

Зеленувата: падуб, хурма, фісташка.

Чорна: морений дуб.

Слід зауважити, що це переважаючі кольори, проте кожна деревина може мати різні відтінки. Особливо змінюється колір зовнішньої частини стовбура. Деякі породи змінюють свій колір від дії грибних захворювань, що майже не впливають на якість деревини.

Шліфування деревини.

Дерев‘яні вироби за допомогою скляної або піщаної шкурки. Корундові, наждачні та інші шкурки темного кольору залишають темний пил, який забруднює деревину.

Спочатку шліфують шкуркою з крупними зернами (№ 46-63-80), а потім з дрібнішими (№ 100-125-140).

Шурку з дрібними зернами (№ 170-200-280) застосовують переважно для шліфування лакованих покриттів. Шліфують за допомогою дощечки-шліфка розміром 2005030 мм. До неї знизу прикріплюють тверду повсть, гуму або шкіру. Дощечку обгортають шкуркою, яку притискують до поверхні.

До початку шліфування нову шкурку треба затупити, потерти нею об таку саму шкурку, щоб видалити випадкові великі гострі зерна, оскільки вони можуть залишити глибокі подряпини.

Шліфувати поверхню починають по діагоналі, а потім – уздовж волокон.

Впоперек волокон шліфувати не слід, тому що утворюються глибокі подряпини, які важко зашліфовуються. До того ж поздовжні подряпини менш помітні, ніж поперечні.

Не треба дуже шкурку притискати до поверхні, від сильного тертя клей, яким абразив приклеєний до основи, розігрівається і склеює пил у грудочки, що утворюють на шкурці блискучі плями і роблять її непридатною. Щоб запобігти цьому, пил з шкурки періодично вибивають, а маленькі блискучі плями, які щойно почали утворюватись, вичищають щіткою.

Закінчують шліфування завжди спрацьованою шкуркою, яка не робить грубих розривів волокон. Добре відшліфована поверхня гладенька і чиста, але навіть на ній є розриви волокон, які при лакуванні або поліруванні піднімаються. Щоб видалити їх, відшліфовану поверхню зволожують, просушують і знову шліфують уздовж волокон дрібно зернистою спрацьованою шкуркою. Якщо деревина криво шарова, її змочують кілька разів. При додавання у воду для змочування столярного клею, ворс легше збивається. Для видалення ворсу з деревини хвойних порід замість води використовують ацетон, який швидко висихає. Остаточно видаливши ворс фанерованих виробів, перевіряють, чи не відклеїлась вона від основи.

Відбілювання деревини.

Часто на поверхні, підготовляють для прозорого покриття, є кольорові плями, забруднення або стругані дошки (наприклад, у садовому будиночку) згодом потемніли. Видалити ці плями звичайним шліфуванням не можна, оскільки бруд просочується вглиб. У такому випадку поверхню деревини можна відбілити 5-6%-ним розчином щавлевої кислоти, нагрітим до 45-46 0С, а через 8-10 годин поверхню нейтралізують 4%-ним розчином питної соди і промивають теплою водою. Можна також відбілити деревину 10%-ним розчином універсального відбілювача для тканини, який щіткою наносять на деревину і через 40 хв промивають теплою водою.

Якщо відбілюють фанеровані поверхні, то розчин слід охолодити, бо фанера може відклеїтись. Розчин наносять на поверхню здебільшого за допомогою щітки з лика. Слід зауважити, що вдаватись до відбілювання треба лише у крайніх випадках, бо кислота часто просочується в окремих місцях крізь фанеру, руйнує під нею клей, від чого вона відшаровується, утворюючи пустоти. Після відбілювання поверхню промивають розчином (який одночасно піднімає ворс та знесмолює поверхню), частин за масою:

Сода кальцинована ............................. 3

Хлорне вапно ......................................15

Вода (гаряча) ......................................100

Спочатку в гарячій воді розчиняють соду, після охолодження додають хлорне вапно і добре все перемішують. Цим розчином покривають поверхню два-три рази підряд, а потім промивають водою.

Білість зберігається тривалий час на ясній деревині (осика, клен, липа, тополя), інші породи під дією світла й повітря згодом втрачають її і набувають сіруватих або бруднувато-жовтих відтінків. Відбілені фанеровані горіхові або дубові вироби, покриті лаком, довго зберігають чистоту і красивий вигляд, не змінюючи кольору натуральної деревини.

Добрим відбілюючим засобом є розведений водою перекис водню, до якого додають аміак (25%-ний) до з‘явлення сильного запаху. Перекис водню можна замінити 30%-ним пергідролем.

Змочена цим розчином поверхня добре відбілюється через дві-три доби і не потребує промивання. Змочувати треба всю поверхню, а не окремі плями, щоб тон її змінювався рівномірно. Горіхова поверхня іноді відбілюється так, що втрачає природній колір деревини. Тому її після відбілювання легенько шліфують уздовж волокон.

Лакування.

Це один з найбільш поширених способів прозорого оздоблення деревини. Поверхню вкривають тоненькою прозорою плівкою лаку, крізь яку видно текстуру деревини. При цьому тонка плівка щільніша і блищить, а в товстій при висиханні утворюються непомітні тріщини, через що покриття втрачає свій блиск.

Для оздоблення деревини застосовують олійні (алкідні), спиртові, поліуретанові, перхлорвінілові, поліефірні лаки та нітролаки.

Олійні лаки наносять на поверхню пензлем або фарборозпилювачем. Шар лаку висушують протягом 8-48 год (залежно від властивостей). Коли перший шар висохне, поверхню легенько шліфують вздовж волокон, стирають або здувають пил і наносять другий шар. Так само