Спиртові лаки рідші, ніж олійні, тому їх наносять на поверхню тампоном з вовни або ниток, які загортають у полотнину або марлю. Лак наливають на тампон (а не вмочують), потім наносять на оздоблювану поверхню. Плівка з спиртового лаку висихає протягом 2 год.

Якщо при лакуванні утворюються смуги – це означає, що лак густий і його треба розвести спиртом. Нерівномірний глянець свідчить про неоднакове нанесення лаку або погане закриття пор. У незручних місцях, а також на торцях лак наносять пензликом. Тампон слід зберігати в добре закритій банці, щоб з нього не випаровувався спирт, а після роботи – добре вимити в спирті. Нітролаки утворюють тонку плівку, тому їх наносять 8-10 шарами. Для цього поверхню за один раз тричі вкривають нітролаком, висушують протягом 2 год і шліфують. Вдруге покривають трьома шарами лаку, висушують і шліфують; за третім разом наносять останні шари. Подібно наносять на поверхню і поліуретанові лаки у 5-6 шарів.

Поліефірні лаки після введення в них затвердника слід використовувати негайно. Наносять їх товстим шаром за допомогою м‘якого пензля, а потім зашліфовують.

Нітролакові покриття і нітроемалеві плівки розрівнюють чистими розчинниками (647 чи 646) або ацетоном. Тампон зволожують розчинником і швидкими рухами (як і при поліруванні) розрівнюють нітролакову плівку. Поверхню, вкриту нітролаковою плівкою, можна відшліфувати, а потім нанести розпилювачем тонкий шар розчинника, завдяки чому утворюється добрий глянець.

Напівполіруванням або лакуванням утворюють поверхню блискучішу, ніж при звичайному лакуванні. Треба останній шар лаку, як і попередні, трохи відшліфувати і розполірувати шелаковою політурою. Внаслідок цього утворюється красива глянцева поверхня. Знежирюють поверхню тампоном, трохи зволоженим спиртом, після чого вона набуває дзеркального блиску.

Шліфування лакового покриття. Лакове покриття шліфують шкурками № 170-200 і дрібнішими. Шліфування шкурками може бути сухим і мокрим. При мокрому шліфуванні шкурку і поверхню зволожують водою (якщо шліфують водостійкими шкурками) та сумішшю води і гасу (1:1) або скипидаром (якщо застосовують звичайні не водостійкі шкурки). Шкуркою щільно обгортають шліфом і водять ним вздовж волокон, злегка натискуючи. Час від часу шкурку очищають від пилу щіткою (при сухому шліфуванні). Відшліфована поверхня повинна бути гладенькою і матовою.

Шліфують пемзо-восковими брусками при відсутності шкурки потрібних номерів. Пемзовий порошок просіюють крізь густе шовкове сито (№ 200-300) і виготовляють таку пасту, частин за масою:

Віск .................................... 46

Пемза (порошок) .............. 54

Замість пемзи в цій пасті можна використати мікро порошки М-10, М-7, М-5.

До розтопленого воску додають пемзовий порошок або мікро порошок, добре перемішують і розливають у форми. Спочатку поверхню виробу змащують машинним маслом, а потім шліфують пемзо-восковим бруском. Після шліфування (коли вся поверхня стане матовою) поверхню протирають чистою м‘якою ганчіркою, видаляючи рештки масла.

Щоб надати лаковим покриттям дзеркального вигляду, їх полірують такими ж пастами, як для полірування металів.

Техніка безпеки при обробці деревини.

Приступивши до роботи, одіньте спецодяг, застібніть рукави, підберіть звисаючі кінці одягу. На робочому місці створіть нормальне освітлення. При роботі біля пили і опилками надіньте захисні окуляри.

Основа (ударна частина) інструмента повинна бути надійно насаджена на ручку, котру необхідно для цього розклинити.

На робочому місці під час роботи не повинно бути лишнього інструменту. Стамески і долота не можна залишати лезом до себе, закидувати стружкою, класти на край стола, так як при падінні інструмента можна получити травму.

Не можна робити з пилами, у котрих поломані зуби, а також з ріжучими і строгальними інструментами, у котрих пошкоджені леза ножів.

Не дозволяється заточувати інструмент на точильному крузі, ширина бокової поверхні котрого менша 10мм. При наборі повних обертів точильний круг не повинен мати видимої вібрації. Для кріплення кругів застосовується прокладки і шайби однакового розміру.

Нижня робоча плоскість колодок всіх строгальних інструментів повинні бути гладкими і рівними, без сколів, тріщин і виямок.

Заготовки для стругання не повинні мати металічних деталей (цв‘яхів, шурупів, скоб і т.п.), так як це портить інструмент і завдяє травмоопосну обстановку. Особливо це опасно при роботі електро-ручним інструментом.

При користуванні електроінструментом слідкуйте за справністю ізоляції. Ріжуча частина повинна бути відбалансована, заточена і добре закріплена.

Не включайте вилку електроінструмента в мережу при робочому положенні його включателя. Відключив електродрель від мережі, не зупиняйте руками патрон.

Не можна настроювати електроінструмент на холостому ходу щоб не сталось поломки його від можливості попадання в зону обертання ріжучої частини по сторонніх предметів. На фуговальних, пильних і другі станки матеріал подавайте тільки при наборі обертаючим інструментом повною кількістю обертів.

Приступивши до роботи з електросверлильним станком, переконайтесь в тому, що сверло відцентроване і надійно закріплене в патроні. Малі заготовки сверліть тільки з застосуванням зажимів – плоскогубців, круглогубців, тисків і т.д. не зупиняйте рукою деталь, вирвану із зажила сверлом. Після зупинки станка таку деталь легко зняти, обертаючи її по гвинтовій лінії сверла.

При довготривалій роботі на механічних станках з електроприводом можуть появитись шуми, стуки, вібрації вала, відійти кріплення, нагрітись підшипники. Все це являється свідченням несправності станка; робити на ньому можна тільки після його ремонту.

Несправність машини можна передбачити, якщо притримуватись правил його експлуатації. Частково не дозволяється: сильно перегинати токоведучий кабель; працювати на інструменті без огородження; продовжувати роботу на сильно нагрітому інструменті; обробляти матеріал з налипанням бруду, піску, снігу і льоду; працювати на машині з несправним вимикачем і т.д.

Технологія точення.

Підбір і підготовка деревини

Для точення застосовують листяні і