Майже кримінальним є встановлений керівництвом компанії порядок, щоб інвентаризація й оцінка майна державних підприємств при їх реорганізації в акціонерні товариства проходила за балансовою вартістю цих підприємств. І це в той час, коли експертна, тобто реальна, ринкова вартість майна цих підприємств значно вища, ніж балансова.—

Статут ДАК, передбачаючи великий перелік різних видів діяльності (втому числі, створення й утримання гральних закладів, організація азартних ігор), зовсім не вказує такий вид діяльності, як управління державними підприємствами. Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України всі дії юридичної особи, що не передбачені статутом, можуть бути визнані недійсними. Іншими словами, статут ДАК із самого початку не дає їй юридичного права здійснювати управління державними видавництвами, враховуючи, що вони є незалежними суб'єктами господарської діяльності.—

Приватизація об'єктів видавничо-поліграфічної сфери має низку особливостей, що визначені Законом "Про видавничу справу". Він, зокрема, гарантує 25% акцій підприємства, що акціонується, самому поліграф підприємству і 24% акцій редакціям, які відповідно випускають на ньому продукцію.

Саме виходячи з цього, депутати Верховної Ради України 247 голосами ухвалили постанову про відкликання Указ Президента України та згаданої Постанови. Більше того, 19 жовтня 1998 рок 45 народних депутатів направили подання до Конституційного Суду України приводу грубих порушень Конституції України. Різко засудила ці документі Спілка журналістів України. 21 грудня 1998 року 24 головних редактори загальнодержавних газет та керівників жур папістських організацій, серед яких і які підтримують курс Президента, звернулись до Президента з проханням тер мінове призупинити дії цих антиконституційних документів.

16 лютого ц.р. Президент Україні на зустрічі підтримав пропозиції 14 головних редакторів і провідних газет щодо недоцільності утворення монополіної структури ДАКу "Укрвидавполіграфія". Незважаючи на це, 27 квітня травня ц.р. Кабінет Міністрів видав розпорядження про форсування робіт щодо створення цієї компанії.

Хочу наголосити, що Верховної Радою України на парламентських слуханнях 11—13 травня цього року прийнято таке рішення: п.4. Наголосити На особливій необхідності і важливості реалізації Кабінетом Міністрів України вимог пункту 4 Постанови. Верховної Раді України від 16 лютого 1999року, №430 XIV щодо недопущення приватизації забезпечення незмінності статусу підприємств, які включаються до склад;

державних акціонерних компаній "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та "Українське телебачення радіомовлення".

Вважати, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України щодо утворення та забезпечення діяльності цих компаній, прийняті з порушення” Конституції України і ряду законів, з ігноруванням позиції місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, фахових висновків колективів, перетворюються в наругу над свободою слова, інтересами вільного розвитку видавничо-поліграфічної галузі, телебачення та радіомовлення і не підлягають виконанню.

У зв'язку з цим довести до відома керівників Кабінету Міністрів України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Фонду державного майна України, Національного агентства з управління державними корпоративними правами, державних акціонерних компаній "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та "Українське телебачення і радіомовлення", телера-діоорганізацій, поліграфічних підприємств і видавництв, що за статтями 19 і 60 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством, виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання таких розпоряджень чи наказів настає юридична відповідальність.

Тривожне становище і в нашій галузевій науці. До недавнього часу ми пишалися тим, що два з трьох діючих у колишній союзній державі науково-дослідних інститути знаходилися в Україні. Один із них (Київський) унікальний, оскільки був зайнятий розробкою спеціальних видів друку. Нині ж ситуація така, що необхідно вживати термінових заходів щодо їх порятунку. Щоб не пропала поліграфічна наука слід визначитися з напрямками та сферою її діяльності, пов'язаних із потребами виробництва.

Дещо краща ситуація з підготовкою інженерних кадрів. Українська академія друкарства, поліграфічний факультет Національного технічного університету України (КПІ) перебудовують свою роботу відповідно до ринкових умов — організували підготовку фахівців нових спеціальностей: таких як менеджмент поліграфічних підприємств, посилили контакти з виробництвом. Серед найближчих наших завдань — налагодження післядипломного підвищення кваліфікації керівників і фахівців галузі.

Зі свого боку низка поліграфічних підприємств по-діловому відгукується на запити вищих учбових закладів. Сподіваємось, що і держава всіляко сприятиме вирішенню проблеми підготовки кадрів.

Стабілізація у видавничо-поліграфічному комплексі в немалій мірі залежить від стабільної роботи центрального органу державного управління галуззю, на жаль, статистика тут сумна. Упродовж 1992-1999 р.р. було п'ять ліквідаційних компаній (Держкомпреси змінив Держкомвидав, його, у свою чергу, Мінпрес-інформ, потім Мінінформ, а два місяці тому появилося нове утворення — Держкомінформполітики). Скільки часу і коштів витрачено на перереєстрацію статутів, виготовлення печаток, штампів, бланків, вивісок! А скільки людей достроково відправлено на державні пенсії, скільки здійснено компенсаційних виплат!

Мабуть, оця вся "реорганізаційна діяльність” немалою мірою і спричинила такий занепад. Чи не тому видавнича справа в наших сусідів стабільніша, що там держава чітко визначила свої інтереси і пріоритети у видавничій галузі і не вдавалася до сумнівних експериментів типу перейменувань органу державного управління та створення ДАКу?

На цьому варто сьогодні наголосити оскільки не встигло чорнило на високих документах просохнути, як знову поповзли чутки про чергову реорганізацію.

На наше переконання, наш центральний орган державного управління треба зберегти, розширивши в ньому підрозділи, які відають питаннями практичної роботи видавничо-поліграфічного комплексу, проведення галузевої науково-технічної та інвестиційної політики, розробки нормативно-технічної бази, координації із суміжними галузями. Як бачимо, проблем, які нагромадилися у видавничо-поліграфічному комплексі багато, а отже, поле діяльності для нового покоління поліграфістів досить широке — від інформаційного забезпечення, захисту професійних інтересів і