Ривки під час зрушування з місця можуть бути наслідком:

спрацювання веденого диска;

задирок на поверхні дисків.

Зчеплення в цьому разі ремонтують.

Шум у зчепленні з’являється в наслідок:

перекосу натискної п’яти;

спрацювання витискного підп’ятника.

В такому разі зчеплення підлягає ремонту.

Заїдання педалі в натиснутому положенні можливе через поломку або від’єднання відтяжної пружини педалі, яку слід замінити новою.

2.Ознаки несправності коробки передач:

1)шум під час Рузу автомобіля;

2)утруднене перемикання передач;

3)самочинне вимикання передачі;

4)підтікання оливи.

Шум у коробці передач з’являється через: відсутність оливи в картері, велике спрацювання зубів шестерня і підшипників валів.

Для усуненні несправності слід перевірити рівень сливи в картері, який має бути поблизу нижньої кромки бічного заливного отвору або біля мітки на оливо вимірювальному стержні якщо треба, то слід долити оливу, перевірити й відрегулювати вільний хід педалі зчеплення.

Утруднення перемикання передач спостерігається в наслідок:

застосування оливи з підвищеною в’язкістю;

поломки пружини кілець синхронізаторів;

неповного вимикання зчеплення;

заїдання штоків вилок і реформування вилок перемикання передач;

Самочинне вимикання передачі спричиняється:

спрацюванням фіксаторі або поломкою їхніх пружин, спрацюванням блокувальних кілець синхронізаторів.

Для усунення зазначених несправностей треба зняти й розібрати коробку передач, спрацьовані деталі замінити

3.Основні несправності карданної передачі:

1)послаблення кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори;

2)спрацювання шліцьової муфти, хрестовини й підшипників;

3)прогин вала.

Ці несправності проявляються у ривках під час зрушування автомобіля з місця й перемикання передач, а також у шумах під час руху.

ТО рульового керування

План

Основні несправності рульового керування.

Несправності гідро підсилювача рульового керування.

Способи виявлення і усунення несправностей рульового керування.

1.Основні ознаки несправностей: збільшений вільний хід рульового колеса; туге обертання рульового вала; осьовий люфт рульового вала й рульового колеса; теча олива з картера рульового механізму; стук у рульовому керуванні.

Збільшення вільного ходу рульового колеса може спричинитися:

Послабленням кріплень або спрацюванням шарнірних з’єднань рульових тяг;

Послабленням кріплення картера рульового механізму та рульової сошки;

Спрацюванням ролика й черв’яка та їхніх підшипників;

Порушенням регулювання рульового механізму.

Вільний хід рульового колеса, виміряний по його ободу, має не перевищувати 10...15 мм (3...5о) на автомобілях “Москвич” і ЗАЗ, 18...20 мм (5о) – на автомобілях ВАЗ, 10...20 мм – на автомобілі ГАЗ-24.

Для перевірки слід:

передні колеса поставити в середнє положення, що відповідає руху автомобіля по прямій, повертати рульове колесо ліворуч до упора, але не порушуючи положення перехід коліс; помітити положення рульового колеса за якою-небудь точкою на щитку приладів; повернути рульове колесо праворуч, також не порушуючи положення коліс;

виміряти відстань, пройдену якою-небудь точкою на ободі колеса. Це й буде вільний хід.

Точніше вільний хід можна визначити за допомогою спеціального приладу – люфтоміра.

Туге обертання рульового вала може спричинятися:

деформацією деталей рульового привода;

відсутність оливи в картері рульового механізму;

неправильним регулюванням зачеплення або спрацюванням підшипників черв’яка та ролика;

неправильним установленням кутів передніх коліс.

2.Несправності гідро підсилювача рульового керування – недостатній тиск масла неп працює клинопасова передача, несправний насос високого тиску.

3.Щоб визначити несправність збільшення вільного ходу рульового механізму, потрібно перевірити оглядом кріплення деталей рульового приводу та люфту у шарнірних з’єднання. Перевірку слід виконувати в двох: одному робити різкі рухи рульовим колесом праворуч і ліворуч, а другому знизу оглядати всі кріплення та з’єднання.

Усувають несправності підтягуванням кріплень та зміною спрацьованих шарнірів. Якщо в рульовому колесі несправностей не виявлено, а вільний під рульового колеса перевищує норму, то треба відрегулювати зачеплення ролика з черв’яком у такій послідовності:

Від’єднати тяги від рульової сошки й установити рульовий механізм у середнє положення. Для цього повернути рульове колесо до відмови в одне з крайніх положень і підрахувати, скільки обертів воно зробить до іншого крайнього положення. Цю кількість обертів розділити навпіл і на це значення повернути рульове колесо від крайнього положення;

похитування рульової сошки за головку радіальному напрямі визначити, чи є люфт у зачепленні;

відкрутити контргайку регулювальної муфти “Москвич”) або контргайку регулювальних гвинтів (ВАЗ, ЗАЗ і ГАЗ-24) і вкручувати регулювальну муфту (гвинти) до повного усунення переміщення сошки, після чого перевірити легкість обертання рульового вала; якщо заїдань немає, закрутити контргайку й приєднати рульову тягу до сошки.

За наявністю тугого обертання рульового вала перевіряють наявність оливи, а також доливають її в картер рульового механізму крізь отвір, що закривається пробкою. Решту несправностей усувають регулювання і заміною спрацьованих деталей.

Осьовий люфт рульового вала на автомобілях ВАЗ та ГАЗ-24 можна усунути регулюванням підшипників черв’яка, видаливши частину регулювальних прокладок між кришкою та кратером рульового механізму. Для вибрання осьового люфта на автомобілі “Москвич” треба підтягнути регулювальну гайку картера рульового механізму, послабивши контргайку, а на автомобілі ЗАЗ – підтягнути пробку, послабивши штопорну гайку. Щоб усунути люфт рульового колеса, треба підтягнути гайку кріплення його на рульовому валу.

Ходова частина. Повороти

План

Кути повороту, сходження і розвалу коліс.

Розміри і позначення шин норми пробігу шин.

1.Кути встановлення передніх коліс автомобіля. Передачі керовані колеса автомобіля за будь-якої конструкції моста й підвіски за певними кутами нахилу у горизонтальній і вертикальній площинах для зменшення опору рухові, а також спрацювання шин і витрати палива.

Кут розвалу керованих коліс утворюється між площиною колеса та вертикальною площиною, паралельною повздовжній осі автомобіля. Якщо колесо відхилене назовні, кут розвалу вважають додатним, а в разі зворотного нахилу – від’ємним. Для нормальної роботи керованого колеса кут розвалу завжди має бути додатним, завдяки чому зменшуються зусилля на поворот керованих коліс, що полегшує керування автомобілем, Установлюючи керовані косила, передбачають також кут нахилу й кут нахилу осі шворна в повздовжній площині, що забезпечує повертання коліс до прямолінійного руху після повороту. Завдяки правильному установленню кутів підвищується маневренність і стійкість автомобіля, а також накат і термін служби шин.