електродом свинцевий акумулятор складається з пів блоків позитивних і негативних пластин, ізольованих одна від одної сепараторами, які виготовлено з простих пластин пластмас (міпори або міпласта). Пластини відливають у вигляді решіток із свинцю з додаванням 7-8% стихію сурми для механічної міцності. В решітку пластин упресовують активну масу, приготовлені на водяному розчині сірчаної кислоти з оксидів свинцю – свинцевого сурику (Рb3 О4) та свинцевого плату (РbО) – для позитивних пластин і свинцевого порошку – для негативних. Аби збільшити ємність акумулятора й зменшити його внутрішній акумулятор й зменшити його внутрішній опір, однойменні пластини з'єднуються упівблоки що закінчуються вивідними полюсними штирями. Пів блоки з позитивними й негативними пластинами складають у блок так, що позитивні пластини розташовуються між негативними; тому останніх завжди на одну більше. Це дає змогу краще використати активну масу позитивних пластин і захищає країні з них від короблення і руйнування.
Сепаратори встановлюють між пластинами так, щоб їхній ребристий бік повернутий до поверхні позитивних пластин, забезпечуючи тим самим краще надходження до них електроліту. Зверху пластини покривають перфорованим пластмасовим запобіжним щитком. Складений акумулятор поміщають у відділення бака й закривають кришкою, що має два отвори для виходу полюсних штирів, а також отворів, для зливання електроліту, який закривається різьбовою пробкою. У пробці є вентиляційний отвір, що сполучає внутрішню порожнину акумулятора з атмосферою.
Зазори між кришкою та стінками бака заповнюють бітумною мастикою. Акумулятори з'єднують між собою свинцевими перемичками. Полюсні нетирі крайніх акумуляторів (плосковий та мінусовий) призначаються для вмикання батареї в коло електрообладнання автомобіля. В акумулятори заливають електроліт, що складається з хімічно чистої сірчаної кислоти (Н2SO4) і дистильованої води.
Оскільки густина електроліту визначає електрорушійну силу ЕРС, яку розвиває акумулятор, за її значенням можна судити про ступінь зарядженості батареї. Густина електроліту залежить від його температури, зменшуючись приблизно на 0,1 г/см3 при підвищеній температурі на еs: У рахунках густину електроліту, як правило зводять до температури 15оС. Для запобігання замерзанню електроліту під час експлуатації акумуляторів узимку його густину регламентують залежно від кліматичних умов. Номінальною ємністю акумулятора називають кількість електрики, яку можна віддати повністю заряджений акумулятор у разі розрядження струмом 20 0 годинного режиму за температури електроліту 30оС та початкової його густини 1,285 г/см2 до напруги 1,7В. Ємність виражається в ампер-годинах (А.год.) і залежить від кількості й розміру паралельно з'єднаних пластин, сили розрядного струму, а також температури електроліту. Чим більше пластин і чим більший їхній розмір, менше сила розрядного струму й вища температура, тим більшу ємність може віддати акумулятор під час розрядження. В разі зниження температури електроліту ємність зменшується приблизно на 1% на кожний градус. Наприклад, якщо номінальна ємність батареї (за температури електроліту 30оС дорівнюює 55А. год., то за температури електроліту 00С вона зменшиться на 30% і становитиме 38 А.год., а за температури 20оС і дорівнюватиме 27А.год. Ємність одного акумулятора й батареї, що складається з кількох акумуляторів. з'єднаних послідовно (послідовно з'єднують акумулятори, які мають однакову ємність). На перемичках акумуляторних батарей є позначення, що визначають їхню характеристику. На автомобілях “Москвич” і ЗАЗ установлюється акумуляторна батарея 6СТ-55 ЭP, на ВАЗ-2105 – 6СТ – 55 П, а на ГАЗ-24-6СТ – 60 ЭМ. У маркуванні: перша цифра позначає кількість акумуляторів у батареї, літери СТ свідчать у батареї, літери СТ. свідчать про те, що батарея стандартного типу; число після літер показує номінальну ємність батареї в ампер-годинах: останні літери позначають матеріал сепараторів (Р-міпора, М-міпласт. Електроліт готують у кислототривкій посудинці (свинцевій, керамічній, пластмасовій), вливаючи воду в кислоту не можна, оскільки процес сполучення в цьому році відбуватиметься на поверхні, спричиняючи розбризкування кислоти, що може призвести до опіків тіла та зіпсувати одяг. Під час приготування електроліту необхідно надівати захисні окуляри, гумові рукавиці та фартух. У разі потрапляння сірчаної кислоти на шкіру потрібно до надання кваліфікованої медичної допомоги обережно ватою зняти кислоту й промити вражене місце струмом води, а потім – 10% - ним розчином соди або нашатирного спирту.
ГЕНЕРАТОР
Генератор – основне джерело електричної енергії в автомобілі служить для живлення всіх споживачів і зарядження акумуляторної батареї при середній та великій частоті обертання колінчатого вала двигуна. Генератори постійного струму застосовують як збудники синхронних генераторів, у зоряних пристроях, на автомобілях. Основними частинами генератора є станина, осердя полюсів, обмотка полюсів, якір, осердя з обмоткою, колектор, підшипникові щити передній і задній траверса з щіткотримачами і щітками. На вагу якоря закріплено вентилятор.
Станина це митний або зварений циліндр, виготовлений з чавуну або сталі з високою магнітною провідністю. Вона є магніто проводом, а також з основою для кріплення головних і додаткових полюсів, підшипникових щитів, вивідних затискачів на клемному щитку. Підшипникові щити прикріплюють болтами до торців станини. На підшипниках, встановлених в отвори щитів обертається вал якоря. Якір складається з осердя. Обмотки і колектора. Осердя якоря – ротова це стальний циліндр, складений з окремих штампованих листів спектротехнічної сталі, узольованих одни від одного для зменшення верхових струмів. На поверхні осердя є пази, в які вкладають обмотку якоря.
Колектор складається з окремих пластин клиновидної форми, виготовлених з міді. Вони ізольовані одна від одної етюдою. ДО кожної колекторної пластини