рухатися обережно, з невеликою швидкістю, оскільки в умовах обмеженої видимості погіршується оглядовість, губиться перспективна дороги, порушується зорове уявлення про простір. У разі експлуатації автомобіля в гірській місцевості через зниження атмосферний тиск, температуру й густину повітря погіршуються наповнення циліндрів і компресія двигуна, помітно зменшується його потужність, збільшується витрата палева, знижується температура закипання води в системі охолодження, менш надійною стає робота гальм із пневматичним приводом. Усе це ускладнює роботу водія.
Електро– й пожежна безпека.
Потерпілий, як правило не може відірватися від проводу через сильне скорочення м’язів кінцівок. Найпростіший і найнадійніший спосіб захисту від статичної електрики – заземлення технологічного обладнання, трубопроводів тощо. Необхідно передбачати також струмопровідні підлоги, антистатичні рукавички. Перед початком роботи з ручним електроінструментом слід пересвідчитися в тому, що він справний і є захисне заземлення.
Пожежна безпека. Пожежі на авто підприємствах можуть виникнути з таких причин.
Порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії.
Виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях, захаращених пальними матеріалами.
Використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях.
Експлуатація несправних систем опалення, електродвигунів, електронагрівальних приладів.
Порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин.
Кожне підприємство повинне мати первинні засоби пожежегасіння, до яких належать.
*внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;
*вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;
*ящики й бочки з піском, водою;
*покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;
ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).
Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.
Норми витрати палева встановлено для бортових автомобілів та автопоїздів, що експлікуються, на прибіг автомобіля й транспортну роботу, виконану за пробіг. Витрата палива на виконання транспортної роботи (на 100 т.км) для автомобілів з карбюраторним двигуном має становити 2 л для газобалонних – 2,5 л і для автомобілів з дизелем – 1,3 л. Для вантажних автомобілів ГАЗ 53-12, робота яких не враховується ні в тонно-кілометрах, ні в поїздах, норма витрати палива на 100 км пробігу збільшується до 10%. Визначаючи норми витрати палива. враховують кліматичні й дорожні умови.
Норми витрати мастильних матеріалів. Допустима витрата їх визначається за кількістю витраченого палева. Оливи для карбюраторних двигун6ів може бути витрачено з розрахунку не більше ніж 2,4 л на кожні 100 л палива передбаченнях нормами, а для дизелів – не більше як 3,2 л. Оливи для мащення трансмісій автомобіля може бути витрачено, на кожні 100 л палива за нормами 0,3 л для автомобілів, що працюють на бензині й газі, та 0,4 л – для автомобілів, які працюють на дизельному паливі.
Усі працівники автомобільного транспорту особливу увагу повинні приділяти економному витрачанню палева й мастильних матеріалів.
Витрачання палива залежить від багатьох чинників: технічного стану автомобіля, навичок водіння, вибору маршруту, правильності транспортування і зберігання палева та заправлення ним автомобілів. Паливо слід перевозити тільки в спеціальних відповідно обладнаних цистернах. Усів прилади системи живлення повинні бути чітко відрегульовані. Необхідно, щоб автомобіль мав добрим накат, та повітря в шинах відповідав норми, а мастило було нормальної в’язкості.
Перевитрата палива може спричинятися порушенням теплового режиму двигуна – його переохолодженням або перегріванням. На холостому ходу двигуна його економічність визначають за витратою палева за одиницю часу.