Тема: Система живлення газобалонних двигунів.

Вступ

За останні сто років будова автомобіля принципово змінилась. Він, як і раніше, має колеса, кузов, чотиритактний двигун внутрішнього згорання, трансмісію, механізм керування тощо. Проте всі вузли, агрегати, механізми й системи автомобіля дістали колосальний розвиток і істотно ускладнилися. Завдяки цьому різко зросли швидкості, підвищилося потужність, економічність, комфортабельність автомобілів, поліпшився їхній дизайн. Крім того, розширилася номенклатура застосування деталей і збільшилася їхня кількість. Сучасні автомобілі мають елементи автоматизації, а більшість іноземних – обладнуються комп’ютерами.

Тому вивчення автомобілів на базі однієї або кількох моделей не може дати уявлення про будову й роботу всіх існуючих автомобілів. Аби підготувати спеціаліста з експлуатації й технічного обслуговування автомобілів за короткий час, відведений навчальною програмою, необхідно пояснити сутність окремих процесів і явищ, що забезпечують роботу автомобіля, викласти принципи , на яких вони ґрунтуються, а потім на цій підставі роз’яснити будову механізмів, котрі реалізують зазначені процеси.

Оскільки принцип дії одних і тих самих агрегатів автомобілів аналогічний, то достатньо знати кілька найпоширеніших конструктивних рішень їх, щоб мати уявлення про процес у цілому.

У пропонованому підручнику описано будову й принципи дії основних вузлів, агрегатів, механізмів і систем автомобілів, що широко експлуатуються в Україні. Причому розглядаються різні автомобілі – з карбюраторними двигунами, дизелями й газобалонні. Викладено також основи експлуатації, технічного обслуговування й ремонту автомобілів, дано деякі практичні рекомендації. Крім того, майбутні водії можуть дізнатися про організацію перевезень вантажів та пасажирів, правила техніки безпеки, заходи з охорони навколишнього середовища, з’ясувати інші важливі питання роботи на автотранспортних підприємствах.

Матеріал підручника відповідає типовому навчальному плану й „Програмі підготовки водіїв на право керування автотранспортним засобом”, затверджений наказом Міністерства освіти України № 8 від 5 січня 1995 року.

Понад програму розглянуто принцип дії й особливості конструкцій систем упорскування палива, оскільки автопарк України дедалі більше поповнюється іноземними автомобілями з такими системами.

Звісно, підручник не містить повних відомостей щодо обслуговування автомобіля якоїсь певної марки, проте дає змогу правильно зрозуміти інструкції на будь-який автомобіль.

Підручник призначається для учнів професійно-технічних закладів освіти, які оволодіють професіями водіїв і спеціалістів з обслуговування й ремонту автомобілів, а також може стати в пригоді робітникам автотранспортних підприємств і власникам автомобілів.

Основна частина

Газове паливо для автомобільних двигунів застосовують у стисненому або зрідженому стані. Метан стискають до тиску в середньому 20мПа і зберігають у товстостінних балонах. Етан, пропан, бутан, переходять у рідкий стан при стисканні 1,6 мПа. Їх також зберігають у балонах.

Газоповітряні суміші порівняно з бензоповітряними мають вищі антидетонаційні властивості, що дає змогу підвищити ступінь стискання й поліпшити економічні показники двигуна. Газові двигуни характеризуються повнішим згорянням суміші й набагато нижчою токсичністю (шкідливістю) відпрацьованих газів, завдяки чому зменшується забруднення навколишнього середовища.

У разі застосування газу не зсувається плівка оливи зі стінок гільз і поршнів, зменшується нагароутворення в камерах згоряння; через відсутність конденсації пари бензину на стінки гільз циліндрів не розрізняють олива, завдяки чому 1.5 ... 2 рази збільшується термін служби двигуна й період зміни оливи.

Двигуни, що працюють на стиснених або зріджених газах, створюють на базі карбюраторних. Для цього останні обладнують спеціальною газовою апаратурою й балонами, але вони зберігають здатність працювати також і на бензині. При цьому висока детонаційна стійкість газу, октанове число якого перевищує 100 од., належно не реалізується, бо ступінь стискання двигуна вибирають відповідно до набагато меншого, ніж у газу, октанового числа бензину.

Установка для роботи на стисненому газі. Вісім балонів, згрупованих по чотири, розміщують під платформою кузова й кожну групу обкладають вентилем, що дає змогу витрачати газ у будь-якій групі або відразу в обох. Газом балони наповнюються крізь вертикаль.

Із балонів газ крізь витратні вертикалі надходить у підігрівник, що призначається для захисту системи від замерзання внаслідок великого зниження температури газу під час його розширення в редукторі високого тиску. Між підігрівником газу, що обігрівається теплотою відпрацьованих газів, і балонами встановлено основний витратний вертикаль. На редукторі високого тиску установлено датчик контрольної лампи, яка засвічується в разі заниження тиску газу в редукторі до значення менше ніж 0,45 мПа. Це сигналізує водієві про те, що газу в балонах залишилося на 12 км.

Із редуктора газ надходить в електромагнітний клапан із фільтром. Цей клапан відкривається під час пуску двигуна, і газ трубкою надходить у редуктор низького тиску.

Редуктор має два ступені й знижує тиск газу, що надходить у карбюратор – змішувач, майже до атмосферного, дозує газ для приготування суміші потрібного складу й вимиває Азову лінію в разі зупинки двигуна. Під час роботи двигуна газ надходить у карбюратор – змішувач, а в режимі холостого ходу – шлангом безпосередньо в за дросельний простір.

Робота двигуна на бензині забезпечується стандартною системою живлення бензином, яку підключено до карбюратора – змішувача.

Сталеві балони для стисненого газу виготовляють із суцільнотягнутих труб із зовнішнім діаметром 219 мм і товщиною стінок 6,5 ... 7,0 мм. Місткість балона – 50 л.

Основні елементи газобалонної установки для роботи на стисненому газі: газові трубопроводи; вертикалі; редуктор високого тиску; підігрівник газу; електромагнітний клапан; газовий редуктор низького тиску; дозувально-економайзерний пристрій; карбюратор змішувач.

Вертикалі, встановлені в газобалонній системі автомобіля ЗИЛ – 138А, мають різне призначення: один – наповню вальний, решта три – витратні. Конструкція вертикалів в основному однакова: вони різнять лише різьбою на бічному штуцері (наповню вальний вертиль має спеціальну ліву