Рілля | 2298 | 80,0

В тому числі міліорована | 2205 | 95,0

Сіножаті | 45 | 2,0

Пасовища | 489 | 17,0

В тому числі культурні | 381 | 13,0

Багаторічні насадження | 25 | 1,0

В тому числі сади | 25 | 10,0

1.Дані про структуру земельних угідь господарства “Пам’ять Леніна”.

Наведені дані в таблиці показують, що в господарстві велика розораність земель. Рілля займає 80% всіх сільськогосподарських угідь.

В господарстві проведена значна міліорація земель.

Питома вага основних галузей в структурі товарної продукції:

Показники | В середньому за 1979 – 1980 роки (тис.крб.) | %

Рослинництво | 2128 | 20,9

Тваринництво | 6544 | 64,5

Інші галузі | 140,6 | 14,6

Всього | 4016 | 100

Колгосп “Пам’ять Леніна” проіснував до 1991 року. З 1991 року він став називатися спілкою селян “Колос”, ще пізніше її було перейменовано на агропромислову фірму “Колос”, яка на даний переживає важку кризу.

Очолював агропромислову фірму “Колос” Гуцуляк Дмитро Григорович. Біля агрофірми працювала і працює пилорама, столярний цех і млин.

Появилися і фермерські господарства. В 1998 році їх кількість складала 6 [40, с.3].

За своєю площею села Велика Кам’янка займає 3618 га своєї території, з них селянська спілка – 1670 га, фермерські господарства – 116,4 га, приватні – 724 га.

За даними перепису 1857 року у Великій Кам’янці проживало 4038 чоловік. Цікавими є дані про розподіл селянських і поміщицьких угідь. |

Орної землі | Лугів, городів | Пасовискь (га) | Лісу (га)

Поміщика | 1795 | 228 | 74 | 2441

Селян | 1919 | 564 | 44 | 36

Всього | 3716 | 792 | 118 | 2477

Поміщицькими господарствами управляли спадкоємці Людвика Калиновського.

За даними Шематизму епархії Станіславської, за 1900 р. Великій Кам’янці було 550 будинків, проживало 3192 чол., з них: українців – 1726, поляків – 1461, євреїв – 58 [13, с. 774].

За віросповіданнями розподіл був такий:

З кожним роком соціальне становище змінювалося. На зміну його впливали різні періоди історії, які зачіпали Велику Кам’янку. На сьогоднішній день на кожен великий двір припадає по 1,7 га землі [34].

Соціальна сфера села представлена амбулаторією і добре облаштована дорогами.

Поблизу Великокам’янської сільської ради впадає в очі нетрадиційна для громади села восьмикутна капличка. Це “Каплиця святої Ольги та святого Володимира, збудована і освячена 28 липня 1999 року, - написана на табличці присвяти – Офірована для громадян села родичами Угорського Михайла та Магаса Ярослава” [34].

Для громади села служить і торгово-виробничий комплекс від ТВП “Покуття”, перед якими споруджено капличку. Ще в 1992 році приміщення старої школи, яка стояла без вікон і дверей викупило ТВП “Покуття”. Спершу тут облаштували крамницю, а згодом у цокольних кімнатах запустили макаронне виробництво і хлібопекарню. Виготовляють тут десять видів макаронних виробів, які розходяться по всій Коломийщині. Останнім часом головна увага зосереджена на випічці хліба.

На території села діє цілий ряд малих підприємств. Стабільною роботою відрізняються “Агропром” (олійниця, директор – Балезюк Василь), ВНЦ “Нива” (ковбасний цех, директор – Гуцуляк Ярослав), “Лазарович” (лінія по розливу мінеральної води, директор – Лазарович Василь).

Однак, незважаючи на розвиток підприємницької діяльності у Великій Кам’янці розпочинається в кінці 90-х роках криза, яка позначилася і на демографічній ситуації. За І півріччя 1998 року народилось 19 дітей, а в той же період померло 34 жителі села. Разом з тим, за цей період на постійне місце проживання в село переїхало 47 чоловік, а покинуло – 12 чол.

Таким чином, соціально-економічний розвиток села Велика Кам’янка характеризується певним розвитком в економічному плані. За останній час, на території села створено багато малих підприємств, відкрито багато магазинів та оновлено зовнішній вигляд села.

Розділ IV. Культура с. Велика Кам’янка.

Культура села Велика Кам’янка мала і має великий вплив на історичні процеси. Вона почала зароджуватися ще в глибоку давнину. Першими зародками культури були храми, в яких містилися зображення дохристиянських праукраїнських богів. Це були мальовані, дерев’яні, кам’яні скульптури.

У XIX ст. в колах Слов’янської інтелігенції виникає зацікавлення старожитностями [12, с. 527]. Археологи, етнографи, письменники йдуть у народ шукати духовних і матеріальних пам’яток культури предків. Окремі дідичі створили домашні музеї, збирають різні колекції. Так, граф Калиновський, який мав маєток у селі Велика Кам’янка, у у своєму дворі встановив на постаменті язичницьку скульптуру, на якій було зображення якихось двох богів. Дослідник Покуття Войціцький бачив цього ідола ще у 1832 році і вважав, що це зображення Леля і Попеля. [39; ст. 49] Інші дослідники, зокрема А. Кіркор, вважав, що на скульптурі Дажбог і Лада. Де поділася знайдена селянами графа Калиновського скульптура – встановити не вдалося. Очевидно, що кам’яного ідола, витесаного з пісковика знищено.

Відомо тільки, що кам’янецькі люди ходили стісувати пісок з тієї скульптури для чарувань чи ліків, невиключно, що і Велика і мала Кам’янка дістали назву завдяки цій фігурі, до якої доходили на поклін мешканці навколишніх сіл. Можливо, що в дохристиянську добу ця скульптура стояла на Золотій горі у Джуркові, а звідти перекочувала до двору пана Калиновського [12, с. 527]. Два обличчя на скульптурі говорять, що цей праукраїнський бог нагадував римського Януса. В українських повір’ях з двоголовістю