пов’язаний Благовісник.
Культурне життя села Велика Кам’янка різноманітне. Найтиповіші прізвища – Бойчук, Макарчук, Іванішин, Масюк, Зваричук, Дячук. Переважають українці, проте проживають поляки, росіяни та інші. Більшість населення сповідують християнство. Домінуюче місце в селі займала греко-католицька церква.
Найдавніші згадки про храми села відносяться до 1794 року, коли в селі була збудована церква святого Михаїла [9, с. 67]. Пороками були: О.Войнаровський (1776), О. Стеблецький (1838 – 1839рр.), О.Прокопович (1840 – 1846 рр.), О. Воєвідка (1846 – 1847 рр.), О. Яворський (1847 – 1848 рр., 1881р.), О. Левицький Антін (1881 – 1882, 1886 – 1888 рр.), О. Левицький Юліан (1882 – 1886 рр.), О. Мордарович (1888 – 1916 рр.), О. Всеволовський, О. Ласійчук, О. Сорока Олексій (1923 – 1947 рр.)
а). Церковне життя.
Під тиском нової влади в 1948 році було прийнято православ’я. На даний момент у селі є діюча церква Української Автокефальної Православної Церкви. Храмове свято святкують двічі на рік: на літнього Миколая та на Михайла. Ікони в церкві мають неабияке минуле. З цього приводу відомий дослідник Я. Головацький писав: “Казали мені, що є гідні уваги ікони у Великій Кам’янці біля Коломиї. Добре було якби якийсь неупереджений знавець звернув увагу на малюнки по церкві: мав би щось досліджувати, побачив би, як багато талантів змарнувалося тут, скільки потонуло в сліпім наслідуванні візантійців” [27, с. 49].
В селі Велика Кам’янка є також каплиця греко-католицької віри, будується церква.
Є також громада адвентистів сьомого дня (бл. 60 чол.), яка бере свій початок у 1931 році, коли були охрещені перші 12 чоловік [29, с. 1]. Серед перших були Драгомирецький Антон, Негрич Михайло, Дячук Дмитро, який і є на даний момент пастором громади. Молитовний дім цієї громади побудований в 1998 році.
На території села знаходиться 1 цвинтар. Побудовано 5 капличок, 2 збудовані в 1999 році, 2 в 1996 році, одна стара, збудована в 1910 році. Всі каплички цегляні.
б). Розвиток шкільництва.
Шкільний закон від 22 березня1787 р. визнав українську мову
крвевою, а 24 жовтня 1789 р. уряд вимушений був дати дозвіл на
відкриття тривіальних шкіл з українською мовою навчання. У 1792
році цісарем Австрії став Франц 11, який інакше дивився на розвиток, ніж його попередники. Під польським тиском 06.02.1792 року зліквідовано українське шкільництво й наказано вчити дітей рідною мовою читати і писати лиш двічі на тиждень. А законом від 18. 06. 1813р. австрійський уряд звільнив
себе від піклування про народну освіту і переклав будівництво та
утримання шкіл на плечі селянства. Це ще більше загальмувало на
довгі роки розвиток початкової освіти в сільській місцевості.
Водночас у Галичині посилився рух на захист українських шкіл.
Очолював його галицький учений І. Могильницький.
Основною організаційною формою шкільництва була школа парохіальна, а вчителями - священики і дяки.
Найбільш яскраво освітня діяльність села Велика Кам’янка представлена школою.
Ще у документах за 1860 р. знаходимо відомості про існування у Великій Кам’янці однокласової школи. В Шематизмі Єпархії Станіславської за 1900 р. теж згадується про існування школи. В 1910 р. в селі існувала двокласова школа з 5 учителями та викладанням українською мовою, одна експонована класа на Горбах, з польською мовою викладання [12, с. 774].
До війни у селі було 3 школи:
трикласова з українською мовою викладання, де працювало 3 учителі;
двокласова з польською мовою викладання на Сухареві, де працювало 2 учителі;
однокласова з польською мовою викладання на Горбах та однокласова на Болотах, де працював 1 учитель.
В 1941 р. було 3 школи: українська, польська, мішана [10, с. 67]. Директором української школи був пан Фещук, учителем – пані Буракова і пані Штефурак. Головне приміщення цієї школи знаходилося на місці колишньої аптеки, а на даний час житлового приміщення, решту класів знаходилося по хатах Бойчук М., Кендзьора І., Чоланюка В. Діти вчилися зранку до вечора. За німецького панування директором школи був М. Підганюк.
В післявоєнний час на території села було дві школи: в центрі села і на Горбах.
Школа на Горбах була побудована в 1938 р. зусиллями громади села. В 1949 р. тут було відкрито середню школу [49, с. 5], будівництво якої розпочалося ще в 1947 р. [49, с. 5]. В центрі було закінчено будівництво школи, яку будувати почали, ще за польських часів. Тут була неповна середня школа. Директором школи була Літошко Марія з Чернігівщини. Більшість учителів також були приїжджими. Пізніше директорами школи були: Лесюк В.М., Карпова Г.М., Шепетюк В.І., Томенчук Б.П., Мельничук В.М., Косович В.О., Остафійчук М.С., Геник Я.Є.
Отже, за австро-угорської окупації в селі Велика Кам’янка і у всіх інших школах району була українська мова. За польської окупації посилилася тенденція до ополячення місцевого населення – впродовж 1925-1931 рр. практично всі українські школи Галичини були перетворені на мішані, так звані утраквістичні, а насправді – польські. Пам’ятаймо, що й за радянських часів дискримінація української мови відбувалася цілеспрямовано, постійно і на державному рівні. Вчителям “братньої російської” мови за однаковий обсяг виконаної роботи платили більше, ніж їхнім колегам, які навчали дітей материнської мови.
За даними інформації про стан роботи по ліквідації неграмотності і малограмотності серед дорослого населення станом на 1-2 грудня 1952 р.