Станом на 1 вересня 1952 р. нараховувалося 257 неписемних та 683 малописьменних [4, с. 60].

Станом на 30 квітня 1953 р. нараховувалося неписьменних 695 чол. Відкрито 24 спільні дитячі установи, всіх дітей в них нараховувалося 821 чол, з них дітей дошкільного віку – 546 [4, с. 60].

Незважаючи на важкий період Великої вітчизняної війни Велика Кам’янка дбала про освітнє життя. Можна піддати сумніву правдивість відомого прислів’я: “Зустрічають за одягом, проводжають за розумом”. Так само, як зовнішній вигляд чиєїсь садиби багато чого говорить про її хазяїв [29, с. 1]

Сам вигляд Великокам’янської середньої школи милує зір як ззовні, так і всередині. Саме цю нову середню школу у Великій Кам’янці було відкрито у 1988 р. Розрахована вона на 624 учні [34].

У 1997-1998 рр. в школі працювало 42 педагоги, 39 з них мають вищу освіту, 9 вищу категорію, 5 – звання “старший учитль”, 1 – учитель-методист. Директором школи є Огородничук Я.Й.

Школа – жива енциклопедія. Чимало треба потратити часу, щоб оглянути художні твори на стінах та прочитати всю інформацію. Враження таке, ніби перегортаєш всесвітню енциклопедію.

Над усім цим попрацювали батько і син Корпанюки – не без гордості за своїх односельців – мовить директор школи Я.Й. Огородчук. Кожного року Великокам’янська школа займає призові місця на різних олімпіадах та конкурсах, де є знаменитий на весь район танцювальний колектив “Прикарпаття” (керівник Огородничук Г.В.).

Галина Василівна вимоглива до своїх вихованців, одначе діти люблять свого керівника. Разом з вихованцями, вона вивчає історію народних танців, їх елементів в постановці своїх композицій. Від сільських старожителів Ганна Василівна почерпнула матеріал для постановки стародавніх танців “Вертуха”, “Гординя”, “Кам’янецька полька”, “Голубка”, “Кортечка”... А коли постановка танців завершилася, першими глядачами її стали старожителі села – почесні співавтори новостворених танців.

...Зал затих в очікуванні. Танцюристи у швидкому темпі виконують “Кам’янецьку польку”, а за нею “Голубку” – і враз зривається грім оплесків. На обличчях людей старшого покоління сльози радості. Щира дяка керівнику за те, що вона виховує любов до історичного минулого нашого народу. Через танець – до серця минувшини нашої землі [35].

А ось історична цікавинка. Виявилося, що у Великокам’янській школі в 1946-1947 рр. директорував батько нинішнього минулого прем’єр-міністра В. Ющенка. Під час 10 Міжнародного гуцульського фестивалю школу відвідав рідний брат прем’єра – Петро Ющенко [34]

Не менш важливе місце займає в культурі і народна творчість. За даними документів за 1910 р. у Великій Кам’янці була читальня та пожежна дружина імені Качковського. В 1933 – 1935 рр. на кошти селян у селі був збудований Народний дім, який мав кімнату-читальню, зал із сценою для вистав. Будівництво велося власними силами. Матеріали для будівництва в ті часи возилися возами.

Першим директором Народного дому був Макарчук Василь, який виконував цю роботу на громадських засадах. Були поставлені вистави: “Назар Стодоля”, “Украдене щастя”, “Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці”, Невільниця” та багато інших. Художнім керівником в цей час був пан Паталайчук. Велику роль у піднесенні культурного рівня селян відіграв придбаний за кошти селян приймач, навколо якого вечорами збиралися люди і слухали новини.

Після приходу більшовиків, Народний дім був націоналізований і пізніше перетворений у Будинок культури.

Новий будинок культури збудовано аж у 1984 р. Протягом тривалого часу Будинком культури керували: Ткачук Михайло, Бойчук Михайло, Пастернак Мирослав, Сердюк Василь. На даний момент діють мішаний хор, чоловічий ансамбль(керівник Бойчук Василь), драматичний гурток, дитячий народний танцювальний колектив “Прикарпаття” (керівник Огородчук Г.В.).

Чим ще може похвалитися село Велика Кам’янка, так це футбольною командою, яка грає на першість області і займає в десятці команд “золоту серединку”. Приймається команда завдяки граючому тренеру Михайлу Кузмичу і директору стадіону “Вікторія” В. Шквіруку. Тренер готує футбольну збірну: майже 60 відсотків двічі на тиждень збираються на тренування.

Отже, культурне життя села Велика Кам’янка стоїть на високому рівні, адже саме культурою визначається місце того чи іншого населеного пункту у вихованні досвідчених людей молодого покоління.

Тепер уже маємо на Коломийщині до трьох десятків могил-пам’ятників і ця цифра не є остаточною. У багатьох селах завершується висипання ще доброго десятка пам’ятників.

Такий пам’ятник могила споруджений і у Великій Кам’янці при в’їзді в село. Це могила односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни. Це пам’ятник з каменю-граніту, на якому викарбувані імена 122 жителів села що загинули захищаючи свій рідний край, свою Батьківщину. Біля нього вічно горить не згасає вогонь миру.

В центрі села Велика Кам’янка побудований хрест-могила січовим стрільцям і воякам УПА, які боролися за волю України. Могила заввишки 10 м і завширшки 5 м, з триметровим залізним хрестом. На меморіальній дошці напис: “Слава героям”.

Хрест-могилу відкрито й освячено священником УАПЦ 1995 р. В урочистих відкриттях брали участь і колишні січові стрільці, уродженці Великої Кам’янки. Кожен рік односельчани вшановують пам’ять своїх героїв-борців за волю України.

Рух за спорудження символічних могил за волю України можна порівняти з рухом