До підйомно-транспортувального стаціонарного обладнання нале-жать: * кран-балки; * талі; * конвеєри тощо.

Кран-балки вантажопідйомністю 1...32 т призначаються для переміщання вантажів у приміщенні вниз, угору, вздовж і впоперек.

Талі з найменшим радіусом закруглення 1,5 м, що пересувають-ся по підвісних однорейкових коліях, мають вантажопідйомність 0,25...! т і дають змогу переміщати вантаж униз, угору та в напрямі рейкових колій.

Конвеєри використовують для переміщання автомобілів у разі організації ТО потоковим методом. За способом передачі руху автомобіля конвеєри бувають: о штовхальні; о несу-чі; о тягнучі.

Штовхальний конвеєр переміщує автомобіль за допомогою штовхального візка, що впирається в передній або задній міст чи заднє колесо.

Несучий конвеєр становить замкнений транспортувальний лан-цюг, який рухається по напрямних коліях за допомогою приводної станції. Автомобіль установлюють на транспортувальний ланцюг або підвішують за передній та задній мости.

Тягнучий конвеєр становить замкнений ланцюг, розташований уздовж потокової лінії обслуговування автомобіля знизу або зверху. Автомобіль за передній буксирний крюк чіпляють до тяглового лан-цюга за допомогою захвата, й він котиться на своїх колесах. У кінці конвеєра захват автоматично відчеплюється.

Обладнання для мащення та заправляння автомобіля використо-вують під час виконання ТО різних видів. На потоковій лінії облад-нують спеціалізований пост для заміни мастильного матеріалу в аг-регатах автомобіля та дозаправляння його охолодною рідиною й по-вітрям.

Мастильне обладнання призначається для подавання Рідких (моторних і трансмісійних), а також консистентних мастильних матеріалів і залежно від механізму привода буває: * електричне; * пневматичне; * механічне.

Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електрич-ним приводом для разового відпускання й обліку загальної витрати виданого мастильного матеріалу (рис. 1, а) працює так. Після пуску електродвигуна 2

Рис. 1.

Стаціонарна автоматична оливо роздавальна колонка з електричним приводом:

а – загальний вигляд; б – схема (1- насос; 2 – електродвигун; 3 – повітряно-гідравлічний акумулятор; 4 – манометр; 5 – реле тиску; 6 – кран; 7 – лічильник оливки)

(рис. 1. б), коли клапан роздавального крана закритий, олива насосом 1 подається в повітряно-гідравлічний акуму-лятор 3, створюючи там тиск 15 МПа, який контролюється маномет-ром 4. Після відкриття клапана роздавального крана мастильний матеріал надходить під тиском повітря у повітряно-гідравлічному акумуляторі 3. Коли тиск у системі знижується до 8 МПа, автома-тично вмикається електродвигун, і мастильний матеріал нагнітається насосом. Витрата мастильного матеріалу визначається лічильником 7. Пневматичний оливороздавальний пристрій для подавання рідких мастильних матеріалів (рис. 2) складається з бака 7, насоса 2 з пне-вматичним двигуном, барабана 3 із самонамотуваним шлангом і роз-давального пістолета 4. Насос 2 й бак 7 установлюють в окремому приміщенні, що обігрівається, а барабан 3 — на механізованому посту централізованої подачі мастильного матеріалу до автомобіля.

Для збирання відпрацьованого мастильного матеріалу викорис-товують стаціонарні або переносні резервуари з приймальними лій-ками. Баки розміщують у підвальному приміщенні. Приймальні лій-ки монтують безпосередньо на постах мащення, в канаві або біля підйомника. Трубопроводи до лійок виконують із шарнірними з'єд-наннями або у вигляді гнучких шлангів. Лійку можна легко встановити в потрібному положенні під отвором для зливання мастильного матеріалу.

Рис. 2.

Схема пневматичного оливо роздавального пристрою:

1- бак; 2 – насос; 3 – барабан; 4 - пістолет

Заправляння агрегатів автомобілів трансмісійними мастильними матеріалами здійснюють уручну з роздавального бака або механізо-ваним способом з використанням стаціонарної електромеханічної установки. Подають мастильний матеріал із стаціонарного бака шес-теренним насосом з електроприводом.

Для подавання консистентного мастильного матеріалу застосову-ють солідолонагнітачі (рис. 3.). Мастильний матеріал за допомогою мішалки 2 та шнека 3 подається з бункера крізь сітчастий фільтр 4до плунжерної пари насоса високого тиску. Шнек розпушувача й кула-чок 5 плунжера обертаються від електродвигуна 8 через шестеренча-стий редуктор 9. Реле тиску 7 забезпечує

Рис. 3.

Схема електромеханічного солідолонагнітача:

1 – бункер; 2 – мішалка; 3 – шнек; 4 – сітчастий фільтр; 5 – кулачок плунжера; 6 – плунжерна пара насоса високого тиску; 7 – реле тиску; 8 – електродвигун; 9 – шестеренчастий редуктор

автоматичне вимикання двигуна в разі перевищення тиску 25 МПа та пуск двигуна, коли тиск в лінії знизиться до 12 МПа. Тиск подачі мастильного матеріалу ре-гулюють спеціальним пристроєм.

ДІАГНОСТУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ АВТОМОБІЛІВ

Діагностування дає змогу оцінити технічний стан автомобіля в ці-лому й окремих його агрегатів і вузлів (складальних одиниць) без розбирання, виявити несправності, для усунення яких потрібні регу-лювальні або ремонтні роботи, а також прогнозувати ресурс автомо-біля.

За часом проведення діагностування поділяють на: * періо-дичне (здійснюється після певного пробігу автомобіля); * непе-рервне.

Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види діаг-ностування: * перше (Д-1), * друге (Д-2). Під час Д-1, що, як прави-ло, виконується перед ТО-1 і в процесі його, визначають технічний стан агрегатів та вузлів, які забезпечують безпеку руху й придатність автомобіля до експлуатації. Під час Д-2, що здебільшого здійснюєть-ся перед ТО-2, оцінюють технічний стан агрегатів, вузлів і систем ав-томобіля, уточнюють обсяги робіт з ТО-2 та визначають, чи потрібен ремонт.

Засоби діагностування бувають: * зовнішні; * вбудовані.

Зовнішні засоби діагностування не входять до конструкції автомо-біля. До них належать: * стенди; * переносні прилади; * пересувні станції, укомплектовані потрібними вимірювальними пристроями.

Вбудовані засоби діагностування є складовою частиною автомобі-ля. Це датчики та прилади на панелі приладів, їх використовують для неперервного або досить частого визначення параметрів технічного стану автомобіля. Вбудовані засоби діагностування дають змогу во-дієві постійно контролювати стан гальмової системи, витрату пали-ва, токсичність відпрацьованих газів, а також вибрати найекономічніші й безпечні режими роботи автомобіля або своєчасно припинити рух у разі аварійної