в) пласт не підданий гідравлічному розриву і не має природної тріщинуватості, так як осад, який утвориться при взаємодії ГФС з пластовою водою, буде назад виноситися із тріщин пласта в стовбур свердловини;

г) пласт може бути монолітним, розчленованим і мати різну висоту;

д) обводнений пласт повинен мати добру приймальність – приблизно 80 – 100 м3/добу. Обводненість продукції може бути в межах 50 – 98 %, дебіт рідини не менше 10 м3/добу, так як при низькому дебіті рідини може бути затруднене освоєння свердловини.

5.5.2 Необхідний комплекс досліджень і підготовка свердловин

До закачування ГФС в пласт для обмеження припливу пластової води необхідно:

а) упевнитись в чистоті вибою свердловини; у випадку забруднення вибою потрібно ретельно промити свердловину, наприклад, 1 – 2 %-ним водним розчином ПАВ (сульфонол, ДС-РАС і ін.); експлуатаційна колона повинна бути очищена від парафіну і прошаблонована до вибою. Необхідно провірити герметичність цементного стакана, експлуатаційної колони і цементного кільця за нею;

б) заміряти вибійний і пластовий тиски;

в) визначити профіль потоку пластової води по пласту і місце припливу.

Протягом останніх 2 місяців до проведення ізоляційних робіт відбирають проби рідини через кожні 2 доби. Крім цього, організувати індивідуальний багатогодинний замір продукції свердловини протягом 2 – 3 діб: при дебіті рідини 15 – 50 т/добу – шестигодинний замір (2 рази в добу), при дебіті більше 50 т/добу – тригодинний замір (2 рази в добу). Отримані показники замірів дебіту по рідини протягом 2 – 3 діб усереднюють;

г) визначити шляхом закачування прісної води приймальність продуктивних пластів на різних режимах при установці нижнього кінця насосно-компресорних труб на 1 – 2 м вище нижніх перфораційних отворів;

д) визначити коефіцієнти продуктивності і приймальності – степінь обводненості продукції і провести аналіз рідини, виявити степінь мінералізації;

е) визначити положення ВНК в пласті.

Після закачування ГФС в пласт і пуску свердловини в роботу необхідно провести дослідження, аналогічні описаним в пунктах “б”, “в”, “д”, і регулярно контролювати вміст води в продукції, дебіт нафти і рідини.

5.5.3 Приготовлення і закачування ГФС в пласт

ГФС представляє собою однорідну рідину, яка готовиться у свердловині безпосередньо перед закачуванням в пласт шляхом змішування компонентів при допомозі спеціального змішувального пристрою і цементуючих агрегатів. На рис. 5.7 представлена принципова схема змішувача для приготовлення ГФС. В змішуючу камеру 3 через патрубок 1 подається кислотно-формалінова суміш (КФС) на мінімальній швидкості, а через патрубок 2 – розчин полімеру на максимальній швидкості. Суміш компонентів поступає в камеру-диспергатор 4, де диспергується до однорідного стану ударом тонких струменей рідини об стінки камери.

Рисунок 5.7 – Схема змішувача для приготовлення ГФС:

1, 2 – патрубки для подачі компонентів суміші; 3 – змішуючи камера; 4 – диспергатор;

5 – зворотній клапан; 6 – швидкозйомне з’єднання

Якість ГФС забезпечується точним дотриманням заданих об’ємів компонентів, складу і степені однорідності суміші. Також якість ГФС можна контролювати вимірюванням величини рН, яка повинна бути в межах 4,6 – 5,5. Недотримання заданої рецептури ГФС, забрудненість автоцистерн і бункерів агрегатів залишками нафти, мінералізованої води, хлористим кальцієм і іншими сторонніми речовинами призводять до осадження полімерів і погіршенню якості ГФС.

Приготовлення ГФС – процес, який потребує великої уваги у зв’язку з трудністю регулювання дозування КФС. Зовнішньою ознакою, яка свідчить про надлишок КФС, який може призвести до коагуляції всієї суміші в ємності, є поява великих білих плям. Нестача КФС при приготовленні ГФС приводить до збільшення індукційного періоду гелеутворення Ті.

Для приготовлення якісної суміші перед обробкою свердловини проводять наступні підготовчі операції. За 3 – 4 доби до початку робіт провіряють наявність і якість реагентів, які будуть застосовуватись. За 1 добу до початку робіт провіряють і промивають змішувач-диспергатор і ємність для приготовлення ГФС, доставляють їх до свердловини. Ретельно пропарюють і промивають агрегати і автоцистерни, які призначені для приготовлення і закачування ГФС. Планують площадку для розміщення техніки біля свердловини. Уточнюють розрахунки об’ємів компонентів суміші. При плануванні закачування в свердловину більшого об’єму ГФС (більше 10 м3) одну автоцистерну заповнюють розрахованою кількістю гіпаном вихідної концентрації, а другу – кислотно-формаліновою сумішшю.

Кількість потрібної техніки визначають із розрахункового об’єму гелеутворюючого розчину, який буде закачуватись. Для приготовлення і закачування ГФС необхідно мати не менше двох цементуючих агрегатів ЦА-320. Число автоцистерн залежить від об’єму і кількості компонентів суміші. При закачуванні невеликої кількості ГФС (до 10 м3) кислоту і формалін завозять на свердловину кислотовозом в змішаному вигляді (КФС). Для закачування більших об’ємів ГФС компоненти завозять в різних автоцистернах і готовлять її біля свердловини.

ГФС готується безпосередньо перед закачкою в свердловину змішуванням компонентів за допомогою змішувача-диспергатора і цементуючих агрегатів в спеціальній ємності чи в бункерах цементуючих агрегатів. Технологічні схеми приготовлення ГФС при застосуванні в нафтових і нагнітальних свердловинах одинакові.

Принципова схема обв’язки наземного обладнання для приготовлення малого об’єму ГФС, який містить 8,5 % гіпану, і закачування її в пласт приведена на рис. 5.8

Рисунок 5.8 – Принципова схема обв’язки наземного обладнання при . приготовленні малих об’ємів ГФС (5 – 10 м3):

1, 2, 5 – автоцистерни ЦР-4; 3, 4 – цементуючі агрегати ЦА-320; 6 – трьохходовий кран; 7, 8 – патрубки змішувача-диспергатора; 9 – зворотній клапан; 10 – кран-дозатор; 11 – змішуюча камера; 12 – змішувач-диспергатор; 13 – диспергатор; 14 – устя свердловини.

Приготовляють ГФС по цій схемі наступним чином. Перед початком робіт трьохходовий кран 6