Технологічну схему обв’язки наземного обладнання можна змінити, але при цьому повинна бути забезпечена можливість швидкого приготовлення однорідної суміші і контролю за її якістю і об’ємами компонентів.

Після приготовлення ГФС із кожної порції відбирають не менше 200 см3 суміші для визначення в промисловій лабораторії часу початку утворення гелю. Термін очікування реакції гелеутворення призначають у відношенні з часом початку утворення гелю по цим відібраним пробам.

Основне правило при приготовленні ГФС полягає в тому, що циркуляція гіпану і поступово утвореної ГФС проводиться на максимальній швидкості, а подача КФС – на мінімальній швидкості агрегату ЦА-320. Дана технологія може бути застосована при приготовленні інших тампонуючих багатокомпонентних гомогенних сполук.

Готову ГФС закачують в пласт при встановленому над перфорованою частиною пласта пакера (на 15 – 20 м вище нижніх отворів фільтра). При ізоляції мінералізованої води перед ГФС закачують 1 – 2 м3 прісної води в якості буферної рідини, так як при контакті з водою суміш швидко загущується, утворюючи щільний резиноподібний матеріал, який може перешкоджати закачуванні суміші в пласт.

Закачувати ГФС в пласт рекомендується при невисоких тисках, які визначаються величиною пластового тиску. Вся тривалість закачування рідини визначається початком гелеутворення і приймальністю пласта.

Після закачування ГФС в пласт свердловину витримують на реакцію при зупиненому пакері. Пакер може бути зупинений в свердловині до закінчення часу Ті чи видалений після того як гель набере деякої міцності. По закінченню заданого Ті свердловину промивають прісною водою чи водою з добавкою 0,2 % поверхнево-активних домішок (ДС-РАС, марвелана, ОП-10). Потім в свердловину опускають насосне обладнання. Свердловину пускають в експлуатацію на тому ж самому режимі, тобто на режимі, який був до закачування в пласт ГФС.

Очищення вибою свердловини від залишків гелю може здійснюватись за утворенням на вибої гарячої ванни із прісної води при температурі 80 – 90о С або ванни із азотною кислотою, розчином сечі.

5.6 Оцінка ефективності застосування ГФС для обмеження припливу пластової води

Технологічна ефективність операцій по обмеженню припливу води з пласта оцінюється додатковим видобутком нафти ? Qн і об’ємом ізольованої води ? Qв. Відповідні об’єми рідин ? Qн і ? Qв визначаються з побудови графіків динаміки експлуатації свердловин. В якості вихідного критерію для порівняння приймається стан експлуатації свердловин за останні 2 – 3 місяці, перед проведенням ізоляційних робіт.

Формула для розрахунку економічної ефективності в загальному вигляді записується наступним чином:

З < Зу (? Qв - ? Qн) + Ц ? Qн,,

де З – фактичні витрати на ремонтно-ізоляційні роботи при освоєній технології; Зу – умовно-змінні витрати в розрахунку на 1 т рідини; ? Qв – зменшення відбору води в результаті проведення ізоляційних робіт за весь час дії ефекту; ? Qн – кількість додатково видобутої нафти за час дії ефекту; Ц – оптова ціна 1 т нафти.

В даному випадку можна прийняти

Зу = Зе + Зп + Зд + Зв,

де Зе – витрати на електроенергію по видобутку нафти в розрахунку на 1 т; Зп – умовно-змінна частина витрат по перекачці в розрахунку на 1 т; Зд – умовно-змінна частина витрат по деемульсації в розрахунку на 1 т; Зв – умовно-змінна частина витрат по підготовці, перекачці і закачуванні води в пласт в розрахунку на 1 т рідини.

В цій формулі не враховані витрати на заходи проти корозії нафтопромислового обладнання, ефект від збільшення коефіцієнта нафто- віддачі, прискорення темпів розробки, а також від своєчасного забезпечення країни енергетичними ресурсами і ін., так як ще не розроблені відповідні методики врахування цих факторів. Очевидно, результати розрахунку економічної ефективності по описаній методиці будуть значно заниженими і можуть служити лиш для тимчасового обґрунтування економічної ефективності проведених ізоляційних робіт в рамках діяльності НГВУ.